Російський прем’єр-міністр Володимир Путін опублікував «програмну» статтю в газеті «Известия». «Росія зосереджується — виклики, на які ми повинні відповісти», — йдеться в заголовку. У матеріалі Путін без зайвої скромності викладає свої заслуги перед країною та своє бачення її майбутнього. Варто зазначити, що грудневі протести на проспекті Сахарова та Болотній площі, які зібрали критичну масу росіян, позначилися на цьому баченні, про що може свідчити не лише стаття Путіна, а й підготовлений і представлений законопроект про повернення до практики виборних губернаторів. Утім сама стаття прем’єра глибоко парадоксальна. З одного боку, російський прем’єр апелює до 30% населення з новим демократичним мисленням. І в той же час, по суті, продовжує нарікати на розпад СРСР («У 1990-х країна пережила справжній шок розпаду й деградації, величезних соціальних витрат і втрат. Тотальне ослаблення державності на такому тлі було просто неминучим», — пише він). І на таку парадоксальність слід звернути увагу передусім Україні. Адже поки Росія освоює нові газові потоки й розв’язує свої внутрішні проблеми (як розв’язує — тема окремої розмови, але все-таки...), активно втручаючись при цьому в світові процеси й замислюючись про світові виклики, українське керівництво від подібних категорій дуже далеке. Наша влада досі «плаває» в принципових питаннях державної розбудови. І коли Росія проголошує Рік історії, в Україні бояться відзначати 1160-річчя державності. Тому що 20-річними бути простіше.
«День» попросив російського політолога, провідного наукового співробітника Московського центру Карнегі Лілію Шевцову прокоментувати статтю Путіна.
— Я належу до людей, які намагаються осмислити те, що вони читають. Перше враження, від так званої програмної статті Путіна: я відчула себе ображеною. Я відчула повну зневагу до читаючої публіки і відчула знущання над здоровим глуздом та інтелектуальним рівнем російської аудиторії. Путін намагається довести читачам, що він рятівник Росії і говорить про те, що він добився благополуччя для російських громадян, створив середній клас, позбавив країну від тероризму, нарешті створює товариство вільних людей. Всі ці аргументи звучать дійсно або як жарт, або як брехня, або як знущання. Благополуччя полягає в ціні на нафту. А щодо середнього класу, то він вийшов на вулиці Москви і Санкт-Петербурга та продемонстрував своє відношення до Путіна. Щодо системи освіти, то російські університети вже давно вискочили за межі сотні найкращих університетів світу. А щодо вільних людей, то, напевно, у нього є своєрідне розуміння свободи. Якщо йдеться про тероризмі, то при Єльцині в Росії фактично його не було. При Путіні кількість терористичних актів, по-перше, засекречена, по-друге, судячи з інформації, яка є, ця цифра давно перевалила за декілька сотень на рік. Складається враження: або Путін не дуже адекватний і сприймає свої досягнення в повному відриві від реальності, або вважає нас неадекватними, нездатними оцінити життя, в якому ми живемо. Або ж Путіну абсолютно все одно, яке враження його стаття викличе у мене, моїх колег та у читаючої аудиторії, тому що він твердо знає, що результати його виборів вже визначені. А якщо так, то йому не потрібно нічого доводити. Ця стаття — елемент передвиборчої демагогії, без якої нібито не можна обійтися.
Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці «ДЕНЬ ПЛАНЕТИ» в матеріалі Ігоря САМОКИША
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!



