«Потребує врегулювання питання вивісок з іноземними текстами мовами, що користуються алфавітом, який ґрунтується на латинській основі. Однак замість того, щоб навести лад у тому мовному ландшафті, який склався на сьогодні, автори законопроекту пропонують використовувати ще й регіональні мови, що, без сумніву, призведе до цілковитого мовного хаосу — подібного до того, в якому опинилися будівники Вавилонської вежі», — зазначає Світлана Соколова, завідувач відділу соціолінгвістики Інституту української мови НАН України, доктор філологічних наук, аналізуючи скандальний законопроект спеціально для «Дня».
«Очевидно, саме розбрату між громадянами України, їхньої нездатності порозумітися одне з одним і прагнуть автори законопроекту», — додає експерт.
Також Світлана Соколова наголошує на неконституційності пропонованого законопроекту, а також його необґрунтованості ні з наукового, ні з юридичного погляду.
«З огляду на справді складну мовну ситуацію в країні, такий Закон слід було б ухвалювати на підставі всебічного наукового вивчення цієї ситуації, але насправді в преамбулі законопроекту немає навіть поверхового аналізу, який обґрунтував би необхідність пропонованих змін», — пише науковець.
«Законопроект переобтяжений термінами й поняттями, які не мають однозначного, несуперечливого і науково обґрунтованого тлумачення ні з соціолінгвістичного, ні з юридичного погляду. Йдеться, зокрема, про терміни «державна мова», «регіональна мова», «рідна мова», «мова меншини», «мова національної меншини» тощо. Не названо критеріїв зарахування мови до однієї з цих категорій. Водночас у тексті законопроекту немає згадки про загрожені мови, сфера вживання яких звузилася до критичної межі і які потребують захисту. Така термінологічна плутанина не з’ясовує юридичного статусу мов, які поширені в Україні, а, навпаки, посилює його невизначеність. Не сприяє це й рівності мовців у забезпеченні їхніх мовних прав, зберігаючи умови для деформацій мовної ситуації», — акцентує пані Соколова.
«Якщо в законопроекті взято до уваги положення «Європейської хартії регіональних або меншинних мов», то й у визначенні термінів, зокрема поняття мов меншин, він має узгоджуватися з нею. Хартія призначена передусім для захисту мов, яким загрожує зникнення внаслідок низької чисельності носіїв. У тексті цього документа зазначено, що застосування Хартії не може суперечити принципу суверенітету й територіальної цілісності держав. Натомість у Верховній Раді Хартію було ратифіковано з порушенням Конституції України. До переліку мов, які підпадають під дію Хартії, було внесено низку мов, які не є загроженими. Зокрема, до цього переліку потрапила російська мова, яка не може бути визначена ані як регіональна, ані як меншинна на теренах України», — пояснює експерт.
«Російська мова є однією з міжнародних мов, у поданому законопроекті номінально її статус зведений до регіональної мови — мови національної меншини», — наголошує вона.
Детальний аналіз Закону «Про засади державної мовної політики» читайте в сьогоднішньому номері «Дня».
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!
