Можливість говорити про Шевченка відкрито, як каже автор, з’явилася десь, по суті, аж 1986 року: «Совєцький режим був, проте вони вже не «ловили». Уже можна було писати, але не було кому слухати — не було аудиторії. Для розуміння Шевченка потрібна культурна школа й релігійне підґрунтя, а боротися проти глухоти естетики, сумління й моралі було дуже важко. Мої публікації спершу викликали здивування — люди думали, що то я так пишу, щоб було лиш навпаки, супроти того, що раніше. Проте поступово це пройшло», — каже Євген Сверстюк.
На обкладинці книжки — молодий Шевченко, портрет написаний самим поетом для княжни Рєпніної, перед душевними якостями й ідеалізмом якої він схилявся. «Я хочу, щоб читач познайомився саме з таким Шевченком. Щоб відмовився від плаского сприйняття», — додає пан Сверстюк.
Деякі матеріали з книжки було видано раніше — 15 років тому — під назвою «Шевченко і час» у Парижі за сприяння НТШ і професора Жуковського. Наразі в автора назбиралися інші матеріали, які є новими щаблями його сприйняття: «Кожна сторінка — спроба іншого осягнення Шевченка. У його особистості мене вразила цілковита духовна свобода», — зізнається автор.
На презентації у львівській книгарні «Є» можна було побачити як молоді обличчя, так і вже знаних у львівському середовищі людей: Андрія Содомору, Богдана Залізняка, Йосипа Лося... До речі, один із гостей на знак поваги й подяки подарував панові Євгену нове видання «Кобзаря», ілюстроване українською мисткинею Караффою-Корбут. А молода співачка Софія Федина присвятила авторові декілька пісень — покладені на музику вірші Шевченка й колядку.
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!
