Сьогодні в Україні набув чинності "мовний" закон

 Закон України "Про основи державної мовної політики", що розширює сферу застосування російської мови та інших мов національних меншин, набув чинності після того як був офіційно опублікуваний у п'ятницю.

Закон опублікований в офіційному органі українського парламенту - газеті "Голос Україна" у п'ятницю.

Як повідомлялося, 3 липня Верховна Рада Україна прийняла ініційований Партією регіонів (автори - депутати фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко і Сергій Ківалов) законопроект "Про основи державної мовної політики". Законопроект зміцнює позиції російської та мов інших національних меншин у регіонах, де їх чисельність становить 10% і вище.

Відразу після голосування в центрі Києва і  у декількох містах почалися акції протесту проти цього закону. Прийняття документа загострило політичну ситуацію в країні.

Голова Верховної Ради Володимир Литвин відмовлявся підписувати даний закон і написав заяву про відставку. Проте Верховна Рада двічі висловила "вотум довіри" спікеру, не прийнявши відставку.

31 липня В.Литвин підписав закон і відправив його на підпис Президенту.

8 серпня Президент України Віктор Янукович підписав цей закон, а також доручив Кабінету міністрів створити робочу групу для розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства про порядок застосування мов в Україні. Робоча група повинна бути створена із залученням громадськості, відомих діячів освіти, науки і мистецтв, що спеціалізуються на мовних питаннях.

Після підписання закону главою держави Об'єднана опозиція "Батьківщина" виступила із заявою про те, що відмінить антиукраїнський акт про мови і приверне нинішнього президента та голови Верховної Ради до відповідальності.

Закон встановлює, що державною мовою є українська мова. Згідно з документом, українська мова як державна застосовується по всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, в міжнародних договорах, в навчальному процесі, в навчальних закладах, в межах і порядку, визначених цим законом.

Закон також встановлює, що держава сприяє використанню державної мови в ЗМІ, науці, культурі та інших сферах суспільного життя.

Крім того, в законі передбачається, що в контексті європейських регіональних мов або мов меншин, до регіональних мов або мов меншин Україна віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарска, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська , румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.

Згідно з документом, до кожної вищепереліченої мови застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов і мов меншин, за умови, якщо кількість осіб-носіїв цієї мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становлять 10 і більше відсотків від чисельності населення.

Закон передбачає, що за рішенням місцевої ради, у окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, може застосовуватися мова національних меншин, якщо регіональна мовна група складає менш 10% відповідної території.

У документі передбачено, що у випадку збору підписів більше 10% осіб, що проживають на певній території, місцева рада зобов'язана прийняти відповідне рішення протягом 30 днів з моменту надходження підписних листів.

Закон також передбачає, що засідання Верховної Ради і її комітетів і комісій ведуться державною мовою, однак виступаючий може говорити іншою мовою. У такому випадку переклад його виступу на державну мову забезпечує апарат парламенту.

Крім того, акти вищих органів державної влади приймаються державною мовою і офіційно публікуються державною, російською та іншими регіональними мовами. Акти місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування приймаються і публікуються державною мовою, однак, в межах територій, на яких поширена регіональна мова, приймаються державною мовою і мовою регіональної меншини.

Тому в законі передбачено, що основною мовою роботи, діловодства і документації органів держвлади і місцевого самоврядування є державна мова, проте в межах територій, на яких поширена регіональна мова, в роботі, діловодстві і документації місцевих органів влади може використовуватися регіональна мова.

Крім того, у законі встановлюється, що посадові та службові особи зобов'язані володіти державною мовою, спілкуватися нею з відвідувачами, але в рамках територій, де поширена регіональна мова, посадові особи можуть вживати їх і спілкуватися на них з відвідувачами.

Закон також встановлює, що назви органів держвлади місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємств, установ і організацій, написи на їх печатках, штампах, бланках офіційних і таблицях виконуються державною мовою, однак, в межах територій, де поширена регіональна мова, за рішенням місцевого ради, всі ці назви і написи можуть виконуватися на державній та регіональній мовах.

Крім того, у законі встановлюється, що документація про вибори президента, народних депутатів, депутатів місцевих рад, а також на проведення всеукраїнських і місцевих референдумів оформляється державною мовою. Проте в межах територій, де поширена регіональна мова, така документація оформляється і на діючій регіональній мові. Це  ж стосується і мови, на якій  друкуються виборчі бюлетені - на державній та регіональній мовах.

Відповідно до закону, паспорт громадянина або документ, який його замінює, а також дані про власника цього паспорта вносяться у цей паспорт державною мовою, однак, за вибором громадянина, такі записи в паспорті можуть бути зроблені і на одній з регіональних мов.

У законі пропонується поширити дію цього положення на інші офіційні документи, що засвідчують особу громадянина, а саме: на акти реєстрації громадянського стану, документи про освіту, трудову книжку, військовий квиток та інші офіційні документи.

Встановлено також, що судочинство в цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, а в межах територій, де поширена регіональна мова, за згодою сторін, суди можуть проводитися з використанням регіональної мови.

Джерело: Інтерфакс-Україна