Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ: «Росія хоче привласнити українську історичну спадщину»

11 січня, 2012 - 11:34

Учора відомий історик і постійний автор «Дня» Станіслав Кульчицький святкував своє 75-річчя. Ми привітали ювіляра зі знаменною датою. Незважаючи на щільний графік роботи навіть у свій день народження, Станіслав Владиславович знайшов кілька хвилин для спілкування з «Днем» про історичні питання сьогодення.

— Президент Росії Дмитро Медведєв оголосив 2012 рік Роком російської історії. На ваш погляд, про що свідчить такий крок?

— Цей крок Медведєва мені зрозумілий, оскільки нова Росія шукає своє коріння у минулому. А минуле для неї — це Російська імперія, яка існувала навіть після того, як зазнала краху 1917 року. Імперія була трансформована більшовиками вже у Радянську імперію. Різниця між цими двома імперіями дуже принципова, але є один фактор спорідненості, якого неможливо уникнути — в одній державі об’єднуються багато націй, в тому числі й такі нації, які у своєму минулому мали державність. І якщо така державність зникає, то ставлення громадян цих націй можна легко прогнозувати — вони не хочуть бути частиною імперії.

ХХ століття показало, а в деяких випадках трагічно підтвердило, прагнення українців до свободи. Визвольні змагання, починаючи з 1917 року, згодом трансформувалися у те, що відбувалося, приміром, у Західній Україні. Ці події засвідчили, що Радянська імперія ґрунтувалася на фальшивих підвалинах. Фальш продемонстрував також і той факт, що Конституція СРСР і конституції окремих республік знаходилися у кричущій невідповідності з реальністю. Але коли центр послабився, почався той рух, який згодом, у часи горбачовської «перебудови», назвали «парадом суверенітетів». Цей термін, очевидно, виник у середовищі людей, які не хотіли розпаду СРСР, але для України «парад суверенітетів» обернувся завоюванням незалежності. Прагнення опертися на історію, тобто на ті прецеденти, які були в минулому, коли Україна після Переяславської ради упродовж багатьох століть знаходилася під владою Росії, свідчать про те, що у програмі Медведєва і Путіна нічого не змінилося. Як відомо, Путін вважає, що розпад СРСР — це найбільша геополітична трагедія для Росії і континенту загалом.

Ми, звичайно, можемо разом з Росією святкувати якісь спільні дати, можемо конкурувати з приводу окремих дат. Все ж таки зрозуміло, що Київська Русь як держава була сформована набагато раніше, ніж Російська імперія. Росіяни, наприклад, вважають Русь неукраїнською. Вона була такою лише з точки зору національної української держави, бо у Ранньому Середньовіччі ще не існувало ні французів, ні англійців, ні українців. Але потрібно завжди пам’ятати, що це, у першу чергу, наша спадщина.

Майданчиком для співпраці між українськими і російськими істориками може бути довголітня дружба і співпраця між Інститутом історії України та Інститутом загальної історії Російської Академії Наук, який очолює доктор історичних наук Олександр Чубар’ян. Ми зробили досить багато спільних проектів, постійно дискутуємо на різні теми, зокрема стосовно Голодомору, який і в Україні, і в Росії викликає різні оцінки. Ми спільно видали курс «Історія України» російською мовою і курс «Історія Росії» українською мовою. Але, на жаль, ці матеріали вийшли мізерними тиражами, тому широкого розголосу серед інтелектуалів так і не набули. Надалі обов’язково будемо прагнути співробітництва, оскільки українські історики в ньому зацікавлені. Багато архівів історії України ХХ, ХІХ і навіть XVIII століть зберігається у Санкт-Петербурзі та Москві. Нам потрібно вивчати ці насправді безцінні для української історії джерела. Так, цю історію ми можемо назвати й спільною, але вона, в першу чергу, наша, українська.

Продовження теми читайте в сьогоднішньому номері "Дня" на сторінці "ДЕНЬ УКРАЇНИ" в матеріалі Олександра КУПРІЄНКА

Джерело: «День»

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ