Першого лютого 2012 року на 83-му році пішла з життя українська художниця-керамістка, член Національної спілки художників України Ольга Рапай — людина унікальна як у своїй творчості, так і в житті. Інтелектуальна, харизматична, інтелігентна, дуже щира й чужа кон’юнктурі Ольга Петрівна (Перецівна) не намагалася пристосуватися до жодної влади. Ймовірно, тому улюбленими персонажами в її такій упізнаваній і неповторній скульптурній майоліці були клоуни, блазні, скоморохи, які імпонували їй своєю сміливістю, що дозволяє говорити правду в очі можновладцям.
Її інтелігентна родина зазнала лих тоталітарного режиму вповні. Матір Зінаїда Іоффе, талановитий філолог, учениця академіка Олександра Білецького, рано померла. Батько – Перец Маркіш, єврейський поет, драматург та романіст, що писав мовою ідиш, – трагічно загинув у сталінський катівнях. Сама Рапай була заслана до Казахстану. На всіх етапах свого життєвого шляху рятувала її творчість та близькі люди. Чоловік, Микола Рапай, супроводжував її у засланні, повернувшись, їхнє подружжя потоваришувало з художньою родиною Якутовичів, дружбу з якими пронесло крізь життя.
Роботи Рапай приголомшували здоровою красою й відчуттям повнокровності існування. В її творах завжди відчувалася зачарованість народним мистецтвом — його оптимізмом, цнотливістю, суворим добором мотивів, які переходять із покоління в покоління.
Детальніше – в сьогоднішньому номері «Дня»
Джерело: «День»
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!
