Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

«Тіні забутих предків» перекладено вірменською

20 березня, 2012 - 14:57

З 21 по 28 березня у Вірменії триватимуть Дні української культури. З цієї нагоди в єреванському видавництві «Наїрі» побачила світ книжка — «М. Коцюбинський «Тіні забутих предків». С. Параджанов «Вічний рух» — у перекладі Раїси Карагезян — члена Національної спілки письменників України і Спілки письменників Вірменії.

«Хоч як це дивно, тужливо-ніжна повість Михайла Коцюбинського лише зараз приходить до вірменського читача його рідною мовою. І це тоді, коли, здавалося б, висвітлено все, що стосується творчості Сергія Параджанова, ім’я якого у Вірменії просто боготворять. Та й назва «Тіні забутих предків» стала серед вірмен крилатим виразом, його часто можна знайти і в пресі, і в усній мові. Тому я ще віддавна плекала намір перекласти цей твір, але внутрішньо не наважувалася. Навіть С. Параджанов не наважився на його російський дубляж, і, до речі, правильно зробив. Бо фільм відразу б побляк. Адже, значною мірою, саме чарівлива гуцульська говірка додає йому неповторної барви, колориту. А коли готувалася до перекладу і намагалася прочитати все, що стосується як повісті, так і фільму, наштовхнулася на мало кому відоме есе С.Параджанова «Вічний рух». Це, так би мовити, квінтесенція його режисерських роздумів, його прочитання повісті М.Коцюбинського, ба ширше — його освідчення в любові до України, до її культури, історії. Для мене як для вірменки і водночас громадянки України, було дуже важливо, щоб про це знали мої земляки у Вірменії».

Завдяки Раїсі Карагезян із середини 1970-х років вірменською мовою вийшли твори понад тридцяти українських письменників, зокрема В. Земляка, Ю. Мушкетика, П. Загребельного, Григора Тютюнника, Ю. Щербака, Ю. Шевчука, В. Яворівського, В. Шкляра, О. Ульяненка, Є. Пашковського... А тепер ось повість славетного українського прозаїка й есе не менш видатного кінорежисера.

На запитання «Дня» про те, наскільки складно було відтворити вірменською цей твір, для якого М. Коцюбинський навіть уклав словничок незрозумілих, тобто гуцульських слів і виразів, перекладач відповіла, що «довелося чимало погортати всіляких словників, звернутися за консультацією до співробітників Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології АНУ ім. М.Т. Рильського, до його львівської філії».

«Але найбільше мені допомогло те, що я, як і герої повісті М.Коцюбинського, сама горянка, народилася і виросла в гірській Вірменії, в Занѓезурі. Наш діалект так само відрізняється від літературної вірменської, як гуцульська говірка від, скажімо, шевченківської мови. Отож, щоб досягти належного колориту, духмяності письма, часто вдавалася до занѓезурської говірки, знаходила відповідники на означення побуту горян, ведення ними господарства, їхніх пісень-коломийок тощо», — говорить пані Карагезян.

Крім літературної версії «Тіней забутих предків», у книжці читач знайде їх блискуче прочитання київським художником Георгієм Якутовичем, який, до речі, також працював у параджанівській кіногрупі. А есе Сергія Йосиповича ілюстроване багатьма вже класичними кадрами з фільму, а також фотознімками Маестро. До речі, деякі з них друкуються вперше.

Детальніше читайте в сьогоднішньому номері «Дня» .

Джерело: «День»

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ