Науковці склали покрокову інструкцію колонізації Марса
Науковці Федеральної політехнічної школи Лозанни у Швейцарії описали покрокову інструкцію, як створити на сусідній планеті надійну дослідницьку станцію. Як пише журнал Discover, детальний план описує, як долетіти до Марса, встановити там табір і створити середовище, яке було б придатним для життя людей у довгостроковій перспективі, передає УНІАН.
Взявши на озброєння таку інструкцію, вчені зможуть нарешті почати планувати довгоочікувану колонізацію Червоної планети. Звісно, на втілення задуму знадобиться багато років. Однак, формулювання стратегії – це вже щось.
Першим етапом у побудові колонії на Марсі, звісно, було б виявлення місця на планеті, найбільш придатного для виживання. Вчені звертають увагу на полюси планети, де зосереджені великі запаси криги, яка накопичувалася багато тисяч років. Ця крига містить значну кількість замерзлої води, яку потенційно можна добути і підготувати для вживання людьми.
На полюсах також є багато інших корисних ресурсів, таких як вуглекислий газ, залізо, алюміній, кремній, сірка. Їх можна використати для виробництва, приміром, скла, цегли, пластику і інших необхідних в будівництві матеріалів. Зрештою, доклавши зусиль, можна буде навіть використати водень і метан на планеті для виробництва пального. Втім, всі ці ресурси, як і придатне для життя середовище, не будуть доступними для перших колоністів одразу. Тому спочатку швейцарські вчені пропонують відправити на Марс ватагу роботів, які б почати будівництво до прибуття людей.
Другий етап – побудова марсіанської бази. Вона повинна складатися з трьох частин: центрального ядра, трьох капсул і масивного куполу, який би все це накривав. Центральне ядро бази повинно бути 12,5 метрів заввишки і 5 метрів у діаметрі. Воно повинно служити в якості невеликих, але достатніх житлових приміщень для колоністів. Три капсули довкола ядра будуть відігравати роль повітряних пробок – переходів, які сполучають ядро з поверхнею Марса і мінімізують перепад атмосферного тиску між ними. А велетенський купол з поліетиленового волокна повинен бути вкритим 5 метрами криги, які закривати всю площу бази. Це потрібно для того, щоб захистити колонію від космічної радіації, а також відрегулювати повітряний тиск.
Щойно роботи закінчать споруджувати базу, на Марс вирушить екіпаж з шести людей. Найкраще запустити цю місію під час марсіанського полярного літа, коли сонячне світло буде зберігатися впродовж 288 днів. Звісно, астронавтам будуть потрібні запаси їжі і елементів живлення, щоб пережити таке тривале літо. А також у пригоді стануть реактори, які б змогли виробляти енергію з марсіанських елементів, таких як торій. Проживши на марсіанській базі 9 місяців, команда повинна повернутися на Землю, що стало б першою в історії пілотованою місією на Марс.
Але на цьому все не закінчується. Друга місія мала б на меті вивести на орбіту системи кранів, розроблені для того, щоб лишатися на орбіті планети і транспортувати матеріали з космічних човнів на дослідну базу на марсіанській поверхні. Кожен кран багаторазового використання буде здатним розвантажувати обладнання для шести різних місій одночасно, що пришвидшить процес колонізації.
Видання зазначає, що план швейцарських вчених для Марсу на папері на перший погляд здається ідеальним. Але в ньому все ж є прорахунки. Приміром, щоб збудувати описану марсіанську базу, потрібно 110 тон обладнання. І сьогодні не існує ракет, здатних нести такий великий вантаж. Також план не враховує можливість виникнення непередбачуваних ситуацій, які могли б зупинити чи загальмувати колонізацію. Втім, формулювання чіткого плану дій – це рух у правильному напрямку.
Читайте також - Крок у космічну еру: Роберт ЗУБРІН: «За 30 років на Марсі зростатимуть перші покоління людей, народжені поза межами Землі»
