На Рівненщині вшанували загиблих у битві під Гурбами
На Рівненщині вшанували повстанців, які загинули в битві під Гурбами. Вона стала наймасовішою в історії УПА. Бій відбувався у великодні дні в 1944 році на кордоні Рівненської та Тернопільської областей поблизу села Гурби Здолбунівського району. Дослідники вважають, що він був гідний спартанського. Адже 35-тисячному війську НКВС протистояли приблизно 5 тисяч українських повстанців. Радянське командування мало на меті витіснити з лісів українських повстанців і розбити їх. Але цього зробити не вдалося. Воїни УПА прорвали оточення і зуміли вивести майже три тисячі бійців. Проте там залишилися селяни, тяжкопоранені, медсестри. Усіх їх жорстоко вбили.
Пам’ять повстанців, загиблих під Гурбами вшановують щороку. Цьогоріч там відслужили панахиду, а потім співали повстанських пісень.
«У цій битві зійшлося 5 тисяч бійців УПА, частина із яких була свіжомобілізована і не мала зброї, та 35 тисяч НКВСівців. Там була і танкова бригада, і артилерія, і авіація, і бронепоїзд. Мова йде про надійні і відбірні частини. Прикметно, що перед подіями у Гурбах вони виселяли чеченців із рідних місць. Тобто з одного боку були до зубів озброєні радянські війська, а з іншого – напівозброєні бійці УПА. Взагалі про «бандерівців» радянська влада розповідала, як про сокирників, які стріляли з-за кутка іржавою кулею. Натомість у битві під Гурбами вийшло з точністю навпаки. Взагалі його мета полягала в тому, щоб знищити повстанців. Тому й бій був відкритий. Але радянське командування прорахувалося, - коментує історик, дослідник Гурбенської битви Олег Тищенко. – Річ у тім, що курінні командири УПА були дуже досвідчені і дали добру відсіч. Взагалі битва точилася на площі у 10 квадратних кілометрів. Це була кругова оборона, адже повстанців взяли в кільце. Упродовж трьох днів велися дуже інтенсивні бої. Вважається, що з боку НКВСівців загинуло 700 чоловік, було підбито 5 танків. Тим часом, за свідченням самих повстанців, вони втратили 365 бійців. Але це не враховуючи поранених, які були в польовому госпіталі, медсестер, які не захотіли їх залишати та цивільного населення. Взагалі щодо втрат, то з боку радянських військ вони, найімовірніше, були вдвічі більшими, ніж ті, про які заявили, а з боку повстанців загиблих було більше у півтора рази. Більшовики називали операцію успішною, бо, мовляв, розбили банду українсько-німецьких націоналістів. А повстанці вважали бій трагічним, але переможним, адже дієздатні сили вдалося зберегти. Поле бою залишилося за більшовиками, але армія повстанців не була розбита. Їх не знищили».
Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне
