В Ужгороді відкрилася виставка пам’яті художника Антона Шепи

У вівторок, 19 квітня, в Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й.Бокшая презентували полотна відомого закарпатського живописця Антона Шепи. Виставка «In memoriam» приурочена до дня його народження – 17 квітня 2016 року великому митцю виповнилося б 88 років.

Художній почерк цього надзвичайно талановитого та оригінального митця формувався під впливом іменитих вчителів – корифеїв закарпатської школи живопису Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая. Він навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, викладав в Ужгородському художньому училищі, працював у Закарпатському художньому комбінаті.

Його полотна експонувалися у багатьох країн світу, чимало з них знаходиться в приватних колекціях України, Японії, Монголії, Франції, США, Кіпру, Угорщини, Італії та ін. Більшість із робіт станкового живопису – «Карпатський край», «Гуцульщина», «Старе Закарпаття», «Карпатська осінь», «Весілля» – закуплені Українською національною галереєю, художніми музеями України. За словами директора музею ім. Й.Бокшая Франциска Ерфана, «нині у виставкових залах музею представлено близько дев’яти десятків картин Антона Шепи, з яких лише три музейні, інші – з приватних колекцій».

Мистецтвознавець Олена Приходько ділиться: «Цю виставку я б назвала «Довгоочікуване повернення додому», бо насправді він, як художник, повернувся у рідний край фізично, так само повернулися і його твори. Антон Шепа був лідером у середовищі художників-«шестидесятників» Закарпаття, хоча поряд із ним працювали такі яскраві майстри пензля, як Е. Семан, В.Бедзір, Е. Кремницька. Власне, він запалював художників того покоління – його учнями були І.Ілько, Т.Данилич, Іван та Лариса Бровді. Амплітуда його творчих захоплень надзвичайно широка: працював у жанрі станкового живопису, графіки, був прекрасним монументалістом, створивши низку чудових робіт, більшість із яких не збереглися: «Карпатські опришки» та фреска «Легенда про Пинтю» в с. Буштино, «Верховинське весілля» та «Суворі Бескиди» в с. Нижні Ворота. Частково уціліли розписи в церкві монастиря с. Імстичево,  в будинку культури с.Петрово та в одному з приміщень в замку «Паланок» у Мукачеві.

У 1970 році митець, уникаючи пресингу КДБ, змушений був переїхати до Києва. У столиці він працював багато і активно, але цей період його творчості найуспішнішим назвати не можна. Мистецтвознавець Олена Приходько каже, що «коли Антон Шепа відірвався від Закарпаття, це стало величезною втратою для нашої культури, та його особистою трагедією також. І не тому, що він розчинився в групі київських художників, і не тому, що йому не вистачило таланту, а тому, що він втратив зв'язок з тим підґрунтям, джерелом, яке його надихало і звідки він черпав своє натхнення. Всі роботи, представлені на виставці, засвідчують масштабність його таланту, захоплюють і вражають. А ще – демонструють, що закарпатський період до початку 1970-х років – найбільш вагома частка багатої художньої спадщини Антона Шепи».

По поверненню у рідний край у 2004 році, після вимушеної довгої розлуки зі своєю малою батьківщиною, А. Шепа продовжував радувати земляків барвами своїх картин, на яких здебільшого зображав милі його серцю закарпатської мотиви. Презентовані полотна вражають розмаїттям фарб та філософською глибиною подачі епізодів з життя гуцулів. Вражають і портретні роботи, серед яких «Ворожка», «Гуцул», «Ворожбит», а ще – пейзажі, на яких рідний край та… море: Гурзуф, Паланга – місця, де художник любив малювати.

Голова Закарпатської організації Спілки художників України Борис Кузьма каже, що «це дуже добре, що мистецтво Антона Шепи збереглося у приватних колекціях на Закарпатті. Бо хоча б таким чином ми маємо можливість побачити його живі твори».

Чудовим увічненням нашого видатного земляка-митця стане й щойновидана книга «Барвиста феєрія Антона Шепи» авторства Роберта Бровді, Андрія Русина та Аттіли Коприви, яка знайомить читача із основними віхами життя митця та містить фотокаталог яскравих витворів художника.

Оксана ДУДАШ для «Дня»