«На вічні часи даю, дарую і фундую добра мої власні» – з цих слів Великої волинянки Галшки Гулевичівни почалася історія знаменитої Києво-Могилянської академії. Якраз у 1615 році вона віддала свої маєтки на Подолі Київській братській школі, майбутньому національному університету. Дарча й укладена була у дні, коли цьогоріч відзначали ювілей Могилянки, її 400-літній ювілей. У Луцьку в музеї історії луцького братства відбулися народні читання про фундаторку Могилянки, традиції благодійності. Відбулися для студентів луцьких вишів у приміщенні братства, в якому не раз бувала і сама Галшка Гулевичівна. За заповітом вона й похована у крипті братської Хресто-Воздвиженської церкви, що поруч з нинішнім музеєм. Щоправда, де саме тут упокоїлася патріотка Волині і велика меценатка, невідомо. У крипті кілька років тому зібрали у кілька трун розкидані невдячними нащадками кістки братчиків, похованих тут за кілька століть.
Як розказала провідний науковий співробітник Волинського краєзнавчого музею, завідувач Музею історії Луцького братства Олена Бірюліна, родинне коріння Галшки, у хрещенні – Анни, простежується на Волині ще з часів князя Свидригайла. «Фундація Галшки Гулевичівни 1615 року належить до періоду, коли українці прокидались від вікової сплячки, коли з’явилось усвідомлення, що вони все-таки можуть вирішувати своє майбутнє. У цей період жінки не були повністю самостійними, а перебували під опікою чоловіків родини. Тож Галшка писала, що дарувала свій двір у Києві для «милосердних справ» із дозволу свого чоловіка. Проте ми знаємо, що фундація була її власною волею. За її прикладом в Луцьку згодом також створили братство, яке опікувалось освітою молоді, захистом безпритульних, надавало лікувальні послуги», – розповіла Олена Бірюліна.
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!
