Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

На Волині сьогодні прощаються з загиблим на сході офіцером 28-ї окремої механізованої бригади Андрієм Шинкаруком

23 квітня, 2020 - 09:48
Фото facebook.com/28brigade

Лейтенант Андрій Шинкарук загинув біля сумновідомої Мар’їнки у зоні проведення операції Об’єднаних сил на Донеччині 20 квітня, був призваний на військову службу за контрактом у 2014 році. Внаслідок обстрілу ворожою артилерією військовий отримав травми, несумісні із життям. У Волинській області сьогодні, 23 квітня, розпорядженням голови ОДА Юрія Погуляйка оголошено днем жалоби. Загиблий офіцер родом із міста Любомль, де його сьогодні і  поховають.

 Волонтер Андрій Дем’янчук звернувся до земляків з хвилюючими словами і проханням належно вшанувати пам’ять загиблого воїна, з якими волонтери з Любомля спілкувалися ще з 2014 року: «Весна таки скупа цього року на справжнє тепло. Але я знаю, для чого вистояли, в нічних заморозках, тюльпани. Щоби завтра ми занесли їх на дорогу, якою буде їхати востаннє український офіцер, любомльчанин, Андрій Шинкарук. Об 11.00 від порогу рідного дому, що по вулиці Шевченка 158, по Островецького, далі на Дружби, і через перехрестя на Незалежності, до української церкви на своє останнє земне Богослужіння поїде герой України. Проведемо по цих вулицях його востаннє з квітами і запаленими лампадками. Звичайно, Андрій заслуговує на більше... Але що більшого ми можемо зробити, ніж підтримати маму, бабусю, і його рідних сестер, віддавши останню шану, засвідчивши вдячність родині?

На 12.00 заупокійна служба в церкві в присутності тільки найрідніших. Решта на вулиці з дотриманням усіх вимог цьогочасного карантину. На 13.00 панахида і громадське прощання біля стели пам’яті. Приїдуть друзі, побратими і командири Андрія. Я би просив любомльчан не оминути увагою людей у формі. Звичайно, всі квіти завтра для Андрія. А от потиснути руку і подякувати за те, що нас захищають, було б зовсім не лишнє.

Потім дорога знову поведе Андрія додому. Але він не доїде якихось сто метрів і зупиниться біля свого прадіда, з яким вже може змагатися по кількості нагород. Вночі Андрій приїде в наше рідне місто, і місто в лиці небайдужих зустріне його світлом свічок і лампадок. Ніч буде тиха і спокійна. Зверху зорі, знизу свічі. В середині біль і сльози. Триклята війна. Ми приїхали до мами, привезли коровай весільний, а мама каже: "Чому ви так легко одягнуті? Холодно ж на вулиці." Ви чуєте в простих словах - турботу? Материнському серцю потрібно про когось піклуватися. Залишиться піклуватися про внуків і про дочок. Але не про єдиного сина...».

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк

Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!

Джерело: День

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ