Сьогодні, в День прапора, на меморіалі пам’яті Героїв Небесної сотні відбувся урочистий церемоніал підняття державного прапора України. Відтепер такий церемоніал тут будуть проводити кожного тижня.
Як повідомили в міській раді, таким чином будуть вшановуватися Герої, що віддали своє життя за Україну. Крім того, така нова традиція покликана привернути більшу увагу до національно-патріотичного виховання молоді. Адже саме меморіал став місцем пам’яті, відпочинку, простором, де збирається багато молодих людей. І ця щотижнева ініціатива має бути своєрідною особливістю для львів'ян і туристів.
«За кожним прапором стоїть історія. Історія, яка пишеться кров'ю і потом, а моментами — радості і боротьби. До здобуття незалежності ми про наших героїв, наш прапор читали з книжок. Ми слухали людей, які пам’ятали звитяги минулого століття, але власне наші Герої Небесної сотні дали зовсім іншу силу і зовсім інше наповнення нашій незалежності, нашій боротьбі за волю, і дали зовсім інше розуміння нашого прапора. Нашим прапором ми покривали тіла наших полеглих Героїв, коли прощалися і відправляли їх в останню путь. Тим прапором ми вшановуємо наших Героїв, які кожного дня на передовій, які віддають своє життя. Власне, прийшовши сюди, ти можеш побачити очі наших Героїв. Якщо можливо маєш сумнів, яке прийняти рішення, то подивися в ці очі. Прийшовши сюди, ти можеш по-іншому зрозуміти силу нашого прапора», - наголосив міський голова Львова Андрій Садовий.
Почесна варта Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного підняла прапор над меморіалом. В наступні місяці прапор підніматимуть пожежники, нацгвардійці, поліція та інші службовці.
Після церемоніалу відбулася молитва за душі полеглих Героїв, а також запалення лампадок та покладання квітів.
«У дитинстві я з нерозумінням спостерігала, як до мого дідуся приходили поважні дядьки, і як тихенько вони витягували маленький прапорець і казали: «Тихо дитино, не розкажи нікому!» Я цього не розуміла, думала, що вони граються з цим прапорцем. Зараз, усвідомлюючи всю вагу цього прапорця, усвідомлюючи, як у січні 2014 року рука ката не здригнулася, а поцілила в руку людини, яка тримала прапор. Прапор, який люди несли гордо протягом багатьох років. Так я сьогодні згадую Романа Сеника, який був прапороносцем Небесної сотні. Я згадую тих людей, які 20 лютого, піднімаючись вверх по Інститутській, несли в руках не зброю, не палки чи каміння, а несли в кишені прапор, і щит, для того, щоб на ньому витягти побратима. І коли прапор упав, там на Грушевського чи Інститутській, тисячі людей підняли його і понесли на схід України, боронити нашу незалежність. Тому сьогодні я хотіла б від імені всіх родин Героїв Небесної сотні закликати кожного — не допустімо, щоб ми втратили цю незалежність, не допустімо, щоб ми знову ховалися з цим маленьким прапорцем. Сьогодні ми повинні пам’ятати ціну цієї незалежності. Ми повинні гордо підіймати наш прапор і заявляти українською мовою: «Мені не байдуже, який прапор майорить над моєю головою, якою мовою читають молитви мої діти. Я — українець!», — сказала вдова Героя Небесної сотні Андрія Дигдаловича Наталія Дигдалович.
Павло ПАЛАМАРЧУК, Львів
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!
