На Дніпропетровщині вшанували пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років, коли понад 65 тисяч мешканців області пішли з життя через голод. Десятки сіл та хуторів зникли з карт регіону та України.
Уранці на 9 кілометрі Запорізького шосе біля Меморіалу жертвам політичних репресій та Голодомору жителі Дніпропетровська згадували жертв і постраждалих від голодоморів в Україні. У хвилині мовчання сотні жителів регіону, у тому числі і свідки страшних подій, вшанували пам'ять про загиблих. Представники політичних партій та громадських організацій поклали до Меморіалу вінки, квіти та символічні композиції із колосків і калини. Зважаючи на політичну ситуацію в Україні, опозиційні сили Дніпропетровщини цього разу провели свій мітинг в іншому кінці міста - біля памятного хреста, встановленого на привокзальній площі, яка досі носить імя «всеукраїнського старости» Григорія Петровського.
Виступаючи на мітингу, представники згадували страшні події 1932-1933 років. «Незважаючи на репресії, наш народ вистояв, прагнення до свободи та віра в людяність перемогли», зазначали оратори.
Учасники скорботного мітингу вимагали від влади Дніпропетровська перейменування вулиць, названих іменами організаторів Голодомору. До підніжжя пам’ятника Петровському вони прикріпили плакат з написом «Геть імена катів з дніпропетровських вулиць».
У пам'ять жертв священики УПЦ Київського патріархату відслужили молебень. Учасники мітингу заклали перший камінь у будівництво каплиці, яку, на їхню думку, треба поставити на цьому місці. Як свідчать дніпропетровські історики та краєзнавці, саме на привокзальній площі під час Голодомору загинули сотні знесилених голодом селян, які тікали до міста.
Один з очевидців Голодомору розповів яких втрат зазнала його родина. «Моя мати пухла від голоду разом з сестрою, і померла на моїх очах. Для нас єдиним порятунком були миші та ховрахи. Вони наносили в свої норки зерна, а ми їх роздовбували взимку і забирали ці запаси».
Варто зазначити, що до дня пам’яті жертв Голодомору в приміщенні Державного архіву Дніпропетровської області відкрилася документальна виставка. На ній представлено фотокопії маловідомих архівних документів, газетні статті, плакати, фотографії із фондів, що відтворюють події 80-річної давнини. На виставці наводяться строки з «Щоденника» уродженця Дніпропетровщини Олеся Гончара: «Мені згадався 1933-й - то ж таки був геноцид! Півсела було виморено голодом за одну весну. То довічний Сталінів гріх, злочин, якому ніколи не буде виправдання...».
Вадим РИЖКОВ «День» Дніпропетровськ
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!
