27 жовтня 1937 року сталінські кати почали масові розстріли в урочищі Сандармох.
3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох було розстріляно 1111 із 1116 в’язнів Соловецького табору: п’ять вироків не виконано, бо один в’язень помер, а чотирьох етаповано в інші місця.
За рішенням несудових органів у один день були страчені понад 100 представників української інтелігенції.
Про це нагадала українська блогерка Ганна Черкаська у своєму Facebook.
Безпосереднім виконавцем масових убивств протягом 31 жовтня — 4 листопада був капітан НКВД Михайло Матвєєв, заступник начальника АГУ УНКВД Ленінградської області, та помічник коменданта УНКВД Георгій Алафер. У рапорті капітан Матвєєв писав, що стріляв дві доби, поки втомилася рука, стало нудно і захотілося спати.
Місце поховання жертв масових убивств було віднайдено у липні 1997 року.
2004 року карельське товариство українців «Калина» спорудило гранітний козацький хрест «Убієнним синам України».
З 25 по 28 жовтня волонтери громадського меморіального проекту "Сандармох. Повернення Імен" встановили в урочищі Сандармох 33 пам'ятні керамічні таблички в'язням білбалтлаг і 1-го Соловецького етапу, розстріляним тут в роки Великого терору.
Про це повідомляється на сторінці громадського меморіального проекту "Сандармох. Повернення Імен" у Facebook.
Разом з волонтерами в Сандармох приїхали родичі і близькі жертв, серед яких Олег і Гліб Ковалевські - онук і правнук Бориса Володимировича Шевякова, - мистецтвознавця і художника - реставратора Новгородського Кремля; а також Михайло Лейпунський - онук Кікодзе Платона Йосиповича - літературного критика, редактора «Літературулі газети» СП Грузії.
«Головне, що відбувається в той момент, коли на стовпець встановлюється чергова табличка - виникає ім'я. Кожен розстріляний у Сандармосі з поверненням імені набуває персональну пам'ять. Набуває голос. Вперше з моменту, як куля ката обірвала їх життя, ми, голосом волонтерів, даємо можливість сказати загиблим своє останнє слово нам, що живуть в ХХI столітті, заявити про свою невинність.
А ще - стверджувати, кажучи словами Варлама Шаламова: "Були ми один одному? Відповідаю:" були "- з усією виразністю протоколу, відповідальністю, виразністю документа".», - йдеться у дописі проекту.
Проект унікальний і тим, що 30 з 33 табличок заявлені і виготовлені на кошти заявників, які не знайомих між собою, які не мають родичів в Сандармоху, які дізналися про це місце з публікацій в інтернеті та соціальних мережах.
Проект об'єднує тих людей, кому важлива пам'ять, хто усвідомлює, що без розуміння минулого, без відповіді, чому ми такі, які є зараз, - не можна будувати майбутнє. Волонтерський рух перетворюється в те, чого вже сотні років бояться в Росії - громадянське суспільство. І Сандормох тільки за минулий рік став об'єднуючим місцем вже для більш ніж сотні людей - учасників ініціативи.
Меморіальний проект "Сандармох. Повернення Імен" - це не тільки внутрішній протест самих учасників проти повзучої ресталинизации, а й заклик ніколи більше цього не повторити. Це робота з травматичної пам'яттю суспільства, з усвідомленням минулу трагедію поколінь і її фіксація. Це розмова. Довгий і завзяте справу. Неможливо будівництво вільного і справедливого громадянського суспільства, якщо травма загнана всередину і немов диявольські гени передається від покоління до покоління. Через цю розмову проходили німецька та італійська нації в 50-х, іспанська - в 70-х роках ХХ століття. Через це потрібно пройти і нашому, в недалекому минулому радянському суспільству.
У ці дні в Сандармох приїхали волонтери Максим Лялін, Анна Тугаринова, Віталій Новицький, Алхас Мхонджія, Катерина Панкова, Олександра Левонтін, Катерина Драпкіна, Євгенія Холодова, Світлана Фурманова, Ольга Калінкіна.
Читайте також ексклюзивні матеріали "Дня":
"Правду про Сандармох не приховати";
"Якою була б цивілізація, якби не Сандармох…";
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!
