На території України під час Другої світової війни вбили понад мільйон євреїв та більше 12 тисяч ромів. Місця вбивств ніяк не маркувались, тому більшість з них зникла. Вже у незалежній Україні, в деяких були встановлені пам’ятники. Зараз цю ініціативу підтримує ФРН. У 2010 році розпочався проект «Захистимо пам’ять», що фінансується міністерством закордонних справ Німеччини, завдяки якому спорудили пам’ятники та інформаційні стели у 14 населених пунктах України. Нещодавно меморіали відкрили на Житомирщині у селах Калинівка, Дівошин, Колодянка та селищах Любар й Іванопіль.
Деонізію Совінському було 9 років, коли біля цукрового заводу в Іванополі (раніше Янушпіль) розстріляли кілька десятків ромів. Він пам’ятає все так, ніби це сталось вчора, пише Радіо Свобода.
«Роми тут не жили, а кочували. Зупинялися на кілька днів: жінки йшли селом ворожити, а чоловіки робили ножі, сокири, сапи, серпи й продавали», – розповідає свідок розстрілів Деонізій Совінський.
У спекотний травневий день 1942 року троє хлопців грались на вулиці й почули гуркіт на іншому кінці села. Старші люди говорили, що ведуть арештованих ромів на розстріл.
«Недалеко від місця розстрілу росли маленькі акації, з яких потім висаджували алеї. Ми за ними присіли й побачили, що підводять ромів. Їх штовхали гвинтівками, били прикладами, розстрілювали, а потім скидали в яму. Ми зі свого сховку повставали, сторону один із поліцаїв гукнув нам: йдіть звідси, бо й вас розстріляємо. Ми сховались в акацію і повзком тікали звідти. Скількись часу пройшло, почулись постріли я не можу сказати чи це по нас стріляли чи в небо. І за кілька днів на тому місці було повно крові, вона просочувалась крізь землю, а в ставку поблизу утворилась червона пляма», – говорить Деонізій Совінський.
Подібних місць на території України близько 2000 вони розташовані у віддалених ярах, лісах, посеред полів. Краєзнавці та історики розшукують місця поховань, збирають інформацію про тих хто загинув, а завдяки проекту «Захистимо пам’ять» вчителі і учні місцевих шкіл вивчають детальніше історію рідного краю.
Освітня ініціатива, яка працює в рамках проекту, спрямована на вчителів та учнів тих міст, де були масові розстріли ромів та євреїв. Його головна ідея – консультувати вчителів й допомагати їм узагальнити наявні знання та отримати нові, залучити до роботи над новими місцями пам’яті.
Координатор освітніх програм Українського центру вивчення історії Голокосту Віталій Бобров, каже що коли проект тільки почався, вони приїздили в районні відділи освіти й проводили семінари де розповідала про проект, тематику та про те як долучитись.
«Для нас важливо не просто дати новий матеріал, або змусити вчителів проводити дослідження, ми хочемо допомогти їм інтегрувати історію цих місцевостей у їхнє власне середовище. Друга важлива річ проведення щорічних церемоній пам’яті: проведення екскурсій, відвідання в пам’ятний день. Коли це відбувається щорічно з певною періодичністю – місце не залишається забутим», – зазначає Віталій Бобров.
Читайте "День" в Facebook, Тwitter, дивіться на Youtube та підписуйтесь на канал сайту в Telegram!




