На Закарпатті відбувся фестиваль «Проводи отар на полонину»

У неділю святковою ходою у верховинському селищі Міжгір’я місцеві мешканці, офіційні гості та численні туристи рушили до Синевирського перевалу, аби урочисто провести отари та вівчарів на полонину. Традиційний, уже 40-ий за ліком фестиваль, цього року зібрав рекордну кількість відвідувачів, серед яких і гості з різних регіонів України та сусідніх країн.

Та перш за все вшанували кращих вівчарів, яким голова Закарпатської ОДА Г.Москаль вручив цінні подарунки. Відзнаки отримали Юрій Ярема з Негрівця, Микола Руснак з Синевирської Поляни, Федір Гойчук з Пилипця, Василь Дудіш з Розтоки, Іван Малюник та Василь Шекета з Соймів, Василь Біклян з Торуня, Микола Беля з Вучкового, Василь Томинець та Василь Федьо з Нижнього Студеного, Михайло Черепанинець та Василь Воробець з Буківця, Сергій Головка з Прислопа, Андрій Гичка з Річки, Юрій Пойда з Голятина, Іван Іванина з Верхнього Бистрого, Іван Попович з Лісковця, Михайло Коваль з Келечина, Олександр Кінч з Репинного, Микола Юриш з Тюшки, Іван Мацола з Колочави, Микола Іванина зі Стригальні, Юрій Рубець з Волівчика та інші.

Навели повний список кращих вівчарів Верховини найперше через повагу до їхньої нелегкої і ризикованої праці, яка на Міжгірщині є споконвічним ремеслом та джерелом виживання для верховинців. Овець тут розводили ще з дідів-прадідів, а бринза була справжнім порятунком для голодної Верховини у всі часи. Тому з такою шаною й ставляться до вівчарської справи міжгірці. Проводи на полонину – лише невеличка традиційна данина шани та вдячності людям, які по кілька місяців є відірваними від цивілізації та її благ, доглядаючи отари овець у холод, дощ, громовицю. Часто непроханими гостями вівчарів є вовки, тож зайве говорити про те, якою важкою та небезпечною є робота вівчаря.

Юрій Рубець із Міжгір’я уже 30 років літує з вівцями на полонині. Цьгоріч разом із Михайлом Рубцем та Василем Рошинцем доглядатимуть 200 овець. Юрій каже, що за випасання упродовж сезону однієї вівці господар платить їм 220 гривень. Чоловіки розповідають, що усе літо «мешкають» у колибі на полонині Кам’янка. Михайло Рубець, який вівчарить уже 12 років, каже, що особливо небезпечно, коли ллє сильний дощ та лютує буря, бо тоді зсуваються камені, які все зносять на своєму шляху. Окрім того, на полонині дуже часто крешуть блискавки – бувало за 2-3 метри від них влучали, особливо часто таке явище трапляється на горі Чова. Часом доводиться зустрічатися і з вовками, які за сезон «забирають» по 2-3 вівці. 

…Після запалення символічної ватри народні гуляння на Синевирському перевалі переросли у фольклорне дійство – на сцені виступали представники численних мистецьких колективів, народні таланти, якими споконвіку славиться Верховина. Поки вони тішили гостей дотепними коломийками, піснями та хореографічними композиціями, гості мали нагоду скуштувати місцеві традиційні страви – щедрі ґазди та ґаздині пригощали охочих бринзою, вурдою, домашньою пікницею, токаном та шурпою.

У рамках фестивалю відбулися й традиційні змагання з доїння овець, виготовлення найбільшої грудки сиру, конкурс троїстих музик, різноманітні ігри та розваги, ярмарок, а також презентація виробів народних умільців та майстрів пензля. Чи не найбільше глядачів та вболівальників зібрав майстер-клас із приготування овечого сиру

Представники влади у своїх виступах справедливо зазначали важливість проведення подібних фестивалів у справі збереження народних традицій та створення туристичної привабливості регіону. Та аби вівчарство не занепало на Верховині, потрібні не декларації у святковий день, а державна підтримка цієї галузі. Про це в один голос заявляють вівчарі, переконуючи, що для початку слід відновити дотацію, яку раніше отримували селяни на ведення вівчарства. Нині ж все менше ґаздів тримають вдома овець, число їх на Міжгірщині щороку зменшується

Оксана Дудаш, Міжгірщина