Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

30% природного газу «росте» на полях

або Чому інвестори та науковці вважають вербу, тополю та міскантус перспективними для України культурами?

В Україні близько 4 млн га малородючих земель сільгосппризначення. Вони розпайовані, але вести на них традиційне сільське господарство не вигідно. Більшість із цих площ якнайліпше підходять для вирощування енергетичних культур — верби, тополі, міскантуса, світчграса та інших. Їх культивування активно розвивається у Європі: для фермерів це прибутковий бізнес і покращення стану земель, для місцевих громад — плата за оренду, створення нових робочих місць, для країни — енергонезалежність, покращення екологічного стану. Прогнозується, що до 2020 року площа земель у ЄС, доступних для вирощування енергокультур, зросте до 20,5 млн га, а до 2030-го — до 26,2 млн га.

В Україні ж галузь із вирощування енергетичних сільгоспкультур перебуває в зародковому стані — енергокультурами засаджено близько 4000 га маргінальних земель. Здебільшого це енергетична верба, тополя та міскантус, які дають середню щорічну урожайність 20 т/га.

Потенціал галузі колосальний, вона здатна збільшитися у 250 разів. За розрахунками науковців, з 1 млн га можна зібрати 11,5 млн т врожаю енергокультур, що здатні замінити 5,5 млрд куб. м природного газу.

Потенційно енергетичні культури в країні можуть замістити близько 20 млрд куб. м природного газу, або дві треті потреб країни в газопостачанні.

У червні 2014 року в Україні запрацював глобальний проект ПРООН «Розвиток та комерціалізація біоенергетичних технологій у муніципальному секторі в Україні». На підтримку та впровадження енергоефективних технологій в Україні вже було виділено близько 5 мільйонів доларів США. Нещодавно в рамках проекту ПРООН організовував навчальний візит для представників органів місцевого самоврядування з метою ознайомити учасників із досягненнями України в розвитку біоенергетичних технологій. А похвалитися справді є чим: фантастичні розробки у виробництві котлів, успішний досвід у виготовленні пілет та абсолютно унікальні життєві історії людей, які все це роблять, і те, як їхніми зусиллями змінюється «мікросвіт» довкола. Кореспонденти «Дня» стали учасниками візиту. Тому на шпальтах «Дня» ми розповімо про все, що побачили і почули. Перший матеріал ми вирішили присвятити власне сировині біоенергетики — енергетичним культурам.

Енергетичні культури — це рослини, які вирощують спеціально для того, щоб у майбутньому використати їх як паливо — біоенергетичне паливо. Такі культури використовують для отримання твердого, рідкого і газоподібного біопалива.

Дослідники намагаються знайти якомога більше рослин із вагомим енергетичним потенціалом. Нині їх досить багато, наприклад, цукровий буряк, цукрове сорго, міскантус, світчграс, енергетична верба та інші.

Грунтово-кліматичні умови більшості регіонів України є сприятливими для вирощування багаторічних енергетичних рослин так званої групи С4, здатних інтенсивно акумулювати енергію сонця впродовж вегетаційного періоду.

Ці рослини характеризуються низькою собівартістю вирощування, не вибагливі до родючості ґрунту, не потребують значного використання добрив та пестицидів, запобігають ерозії ґрунту, сприяють збереженню та покращанню агроекосистем. Це дозволяє культивувати енергетичні рослини на землях, виведених із сівозміни, яких, згідно зі статистичними даними в Україні, налічується від 3 до 5 млн га.

МІСКАНТУС

Як правило, збирають цю культуру навесні. Тому, приїхавши на поля Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук у село Ксаверівка Друга, Васильківського району, що на Київщині ми, власне, змогли роздивитися цю культуру в його найрентабельнішій формі — повної зрілості.

Міскантус — багаторічна злакова культура, яку впродовж багатьох років вирощують в Америці та Західній Європі як джерело біоенергії.

Досвід вирощування міскантуса в Україні свідчить, що із засадженого кореневищами поля через два роки можна впродовж 20 наступних років щорічно збирати по 20 — 25 тонн сухої маси з одного гектара. Собівартість сухої біомаси міскантуса становить у середньому 200—220 грн/т.

Розмножується міскантус так званими ризомами — шматками кореневої системи. Вартість одиниці цього посадкового матеріалу на вітчизняному ринку коливається від 2 до 3 гривень за штуку. Аби засадити гектар міскантуса знадобиться близько 15 тисяч «ризом», пояснили нам фахівці Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук.

Біомасу з міскантуса можна збирати за допомогою звичайних кормозбиральних комбайнів, а отримана маса може перероблятися на паливні брикети чи гранули або йти безпосередньо на вироблення тепла, як це роблять в Інституті. «Купуємо сітки. Саджаємо пенсіонерок. Вони нам то все в сітки утрамбовують. І таким опалюємо наші приміщення», — пояснюють в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук.

Вирощувати міскантус науковці рекомендують на малопродуктивних ґрунтах, не придатних для вирощування інших сільськогосподарських культур. Хоча в самому Інституті рослина росте на багатих київських чорноземах.

Рослини досить добре зимують, стійкі до опадів і сильного вітру в зимовий період. У натуральному середовищі рослини міскантусу ростуть до двох метрів заввишки (і більше). Потреби міскантусу щодо води є набагато вищими, ніж доступні середньорічні опади — близько 700 мм опадів на рік.

Крім того, міскантус є високоефективною екологічно чистою культурою: після чотирьох років вирощування він накопичує 15 — 20 т підземної біомаси, яка еквівалентна 7,2 — 9,2 т/га вуглецю.

Низькі експлуатаційні витрати на вирощування відкривають широкі можливості використання даної культури для виробництва твердих видів палива.

Тонна сухої маси міскантуса за енергетичною цінністю прирівнюється до 400 кг сирої нафти; 1,7 т деревини; 515 куб. м природного газу; 620 кг кам’яного вугілля.

Цікаво, що в 2016 році Україна навіть отримала грант у розмірі 300 тис. євро на вирощування міскантуса на земльних ділянках, забруднених та порушених внаслідок військових дій, від НАТО — в рамках проекту «Наука заради миру та безпеки».

ВЕРБА

Саджанці енергетичної верби, яких на гектар потрібно близько 15 тисяч, зараз можна придбати і в Україні. Садивний матеріал шведської селекції, який коштує від 80 копійок до 1 гривні за штуку в залежності від кількості придбаних рослин, краще росте на неродючих ґрунтах, стійкіший до хвороб. Саджанці польської селекції значно дешевші — 35 копійок за штуку.

За словами спеціалістів, аби щорічно — протягом 25 років — отримувати з дорослої плантації енергетичної верби приріст у 20 «мокрих» тонн, необхідно неухильно дотримуватися певних елементів технології вирощування цієї культури. По-перше, ґрунт під вербу готується так само, як і під овочеві культури: робиться глибока оранка, проводиться вирівнювання й ущільнення, на бідних ґрунтах вносяться добрива.

До слова, доросла плантація потребує помірного удобрення (утричі меншого, ніж для зернових).

Так само 60 — 80% поживних речовин повертаються в ґрунт разом з опалим вербовим листям.

По-друге, садивний матеріал необхідно вчасно посадити, слідкувати за його укоріненням та приживаністю, яка має становити не менше 85%. Перший рік, протягом якого ріст саджанців верби залежить від погодних умов і дотримання технології, — найбільш працеємний і фінансововитратний, а також найбільш ризиковий. Як відзначив власник ТОВ «Біопроект», частина його саджанців на Волині загинула від минулорічних морозів.

Збирати врожай лози й отримувати з неї щепу можна лише на четвертий рік після закладання плантації. Потім періодичність зрізання енергетичної верби встановлюється самим господарством — раз на два-три роки або навіть і кожен рік. Окупити інвестиції (а це близько 45 тисяч євро на 42 гектари верби) власник ТОВ «Біопроект» сподівається лише на третій збір врожаю, тобто через 9 — 10 років. Каже, що для Європи — це гарний бізнес і цілком прийнятні часові умови. Хоча вже попрацювавши в Україні, розуміє, що для вітчизняної культури ведення бізнесу 10 років — це справді трохи ризиковано.

Сьогодні енергетичну вербу в Україні вигідно вирощувати недалеко від місця переробки та використовувати для потреб власного виробництва: для обігріву виробничих приміщень, теплиць, сушіння продукції. У такому разі рентабельність вирощування лози не викликатиме сумнівів. А от транспортування енергетичної сировини на далекі відстані значно зменшує фінансову привабливість цього бізнесу.

Мінус «щепи» з енергетичної верби в тому, що її потрібно висушувати. Адже котлів, які здатні працювати на біомасі з вологоємкістю 55%, ще дуже небагато.

ТОПОЛЯ

Ще однією енергетичною культурою, яка користується попитом в українських підприємців, є енергетична тополя. ЇЇ нам показали на Житомирщині.

Тополя — близький родич верби. У наших кліматичних умовах серед усіх інших дерев саме тополя росте найшвидше. Вона росте в схожих умовах із вербою. Для свого росту їй потрібно багато вологи і світла. Тому найбільший вихід біомаси буде в умовах, наближених до тих, що склалися у долинах річок.

Тополю досить давно використовують як енергокультуру з огляду на її швидкий ріст та стійкість до шкідників і можливість вирощування на бідних ґрунтах. Здебільшого вона не потребує застосування пестицидів та добрив. Виявлена можливість її вирощування на забруднених землях.

Останнім часом, у зв’язку з порівняно швидким ростом та утворенням біомаси, насадження тополі все активніше використовують як регенеративне джерело енергії для виробництва біопалива. ЇЇ деревина досить легка, широко використовується в технічних цілях.

Чотири кубометри деревини замінюють 1000 куб. м газу. Таке біопаливо обійдеться державі майже вчетверо дешевше.

Тополя вбирає в себе велику кількість вуглекислого газу. Шкідливі викиди, порівняно з дизельним паливом, скоротяться на 90%, кажуть науковці.

У промислових насадженнях вихід сухої маси тополі становить до 6 — 12 т/га. Насадження тополі залишаються продуктивними до 15 — 20 і більше років, а біомасу протягом цього періоду можна збирати через кожні три — шість років.

А ЩО ІЗ ЗЕМЛЕЮ?

Власник 43 гектарів енергетичної тополі на Житомирщині та більше 70 га енергетичної верби на Волині — ТОВ «БІОПРОЕКТ» — переконує: ґрунт після його «урожаїв» не постраждає. Навпаки, каже бізнесмен, земля під такими багаторічними енергетичними культурами, як верба чи тополя, лише виграє. Рілля відпочиває. А листочки та дрібні гілочки, які щороку опадають на поверхню, перегнивають і удобрюють землю.

І справді, як повідомляє Мінагрополітики, енергетичні плантації біомаси запобігають ерозії ґрунту, сприяють поліпшенню стану навколишнього середовища. А під час спалювання біомаси на електростанції в атмосферу викидається тільки той СО2, який було поглинуто рослиною під час зростання.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, фото Руслана КАНЮКИ, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів