Задумавши суперечку теперішнього з минулим, ми виявимо, що втратили майбутнє
Уінстон Черчилль, британський політик, прем'єр-міністр Великобританії

Безцінний щоденник

До Музею Голодомору передали записник свідка геноциду 1932-1933 років

Зошит із назвою «33-й рік» дивом уцілів в архівах КГБ. Його автор — Лаврін Нечипоренко, вчитель фізики із Боярки, що на Київщині. У 1960-х роках вирішив у простому шкільному зошиті записати свої спогади про пережитий у дитинстві Голодомор-геноцид на рідній Житомирщині.

«Свій твір він назвав «33-й рік». Очевидно, що в радянському союзі він не міг ніде опублікувати свої спогади. Разом з колегою, вчителем із сусідньої школи Іваном Коваленком вони вирішили видати щоденник самвидавом. Ця справа була ризикована, адже загрожувала видавцям репресіями та термінами в радянських концтаборах, — уточнюють на сайті Музею Голодомору. — Певний час щоденник зберігався в Івана Коваленка. Він мав завершити його редагування і набрати його на друкарській машинці. Із 1968 року КҐБ розпочало стеження за Іваном Коваленком, а у 1972-му його арештували «за виготовлення і поширення антирадянських матеріалів». Коваленко відсидів у радянських концтаборах майже 6 років. Усі рукописи з будинку Коваленка були конфісковані, разом із тим був конфіскований і щоденник Нечипоренка».

На щастя, щоденник зберігся до нині серед конфіскованих речей в архіві КҐБ. У 1996 році всі рукописи СБУ повернула Івану Коваленку, а разом із ними — щоденник Лавріна Нечипоренка. До останнього часу цінний записник зберігався у родині Івана Коваленка. Учора, 23 листопада, Марія Кириленко (донька Івана Коваленка) передала щоденник Лесі та Олександру Нечипоренкам (онуці та синові Лавріна Нечипоренка). У свою чергу рідні автора передали зошит на постійне зберігання до Музею Голодомору.

«Це вразливий експонат, цей простий шкільний зошит, написаний звичайною чорнильною ручко, міг пропасти. А це історія родини Нечипоренків, Коваленків і одночасно історія України. Це свідчення, вражаючі факти, які довго блукали нетрями КГБ, повернулися в родинний архів, щоб знайти свій прихисток у музеї. Я пишаюся, що наша сім’я долучена до цієї історії, закликаю найшвидше оцифрувати цей зошит та видати, бо це матеріали та свідчення, які мають бути доступні кожному українцю, який пам’ятає свою історію, — зазначила Марія Кириленко. — Треба знати історію свого народу, про ці трагічні та жахливі її сторінки».

Цією акцією Музей розпочинає масовий збір свідчень, реліквій, світлин родин, яких не оминув Голодомор 1932-1933 років.

Інна ЛИХОВИД, «День», фото Руслана КАНЮКИ, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів