«Биківнянські могили – найбільш живий свідок комуністичного терору»
Густий ліс, який простягається за Києвом вздовж дороги до Броварів. Саме це затишне та спокійне місце багато років зберігало одну з найтрагічніших таємниць історії українського народу. Тут, серед високих та могутніх сосен знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. В цьому лісі поблизу селища Биківня в 1930-х – 1940-х рр. таємно закопувалися тіла тисяч людей, репресованих та страчених НКВД. Вперше останки знищених радянською владою осіб були виявлені в цих лісах восени 1941 року. Під час німецької окупації ці поховання було розрито загарбниками, щоб представити злочини комуністичного режиму. Проте після визволення територій від німецько-фашистських окупантів радянська влада спробувала приховати правду, засекретивши інформацію про поховання у Биківні та назвавши її місцем поховання в’язнів Дарницького табору військовополонених. Лише урядова комісія у 1988 році встановила, що це є місцем поховання жертв сталінських репресій, страчених у 1936 – 1941 рр. На сьогодні ж встановлені імена 14191 розстріляної людини, а за оцінками дослідників загальна кількість похованих у Биківні складає щонайменше 20 тис. осіб. Та дослідження захоронень у цій місцині триває.
Сьогодні ж ліс, де знаходиться Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», став всеукраїнським центром відзначення Дня пам’яті жертв політичних репресій. До слова, дату 17 травня було офіційно встановлено в 2007 році Указом Президента України «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років».
Цього ж року подія набула дійсно урочистого характеру – на заході з нагоди Дня пам’яті жертв політичних репресій були присутні Президент України Петро Порошенко, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк із донькою Софією, заступник голови Верховної Ради Оксана Сироїд, київський міський голова Віталій Кличко, віце-прем’єри Геннадій Зубко та В’ячеслав Кириленко, міністр оборони Степан Полторак та посли іноземних держав. Особливості сьогоднішньому відзначенню додав і той факт, що лише два дні тому Президентом було підписано пакет законів про декомунізацію, які мають остаточно засудити злочини нацистського та комуністичного тоталітарних режимів. В тому числі про це і згадав Президент Порошенко в своїй промові: «Днями зробив те, що мусив, - підписав закони про декомунізацію, про визнання героїв національно-визвольної боротьби; і ще кілька законів, які осучаснюють політику національної пам’яті і звільняють її від імперських нашарувань».
«Биківнянські могили – найбільш живий свідок комуністичного терору, найнеспростовніший доказ злочину проти людства, такого ж масштабного, як ті, що вчинені в Катині, Аушвіці, Бухенвальді, Бабиному Яру, на Соловках, - продовжив Глава Держави. - Репресії, депортації, голодомори… До яких лише методів не вдавалася тоталітарна радянська машина, аби зламати дух волелюбної української нації... Тут вбивали не «ворогів народу», не «шпигунів», «диверсантів», а селян і робітників, вчителів, священиків, науковців і головне - письменників. Намагаючись вбити душу нашого народу. Тут позбавляли життя цілий народ, який за кілька років до того не встигли знищити Голодомором».
Як зазначив Петро Порошенко, репресії, які проводились комуністами, були «політично та національно вмотивовані»: «Ще в 1933 році компартія сформувала облудні звинувачення, нібито «український націоналізм» «смыкается» з імперіалістичними інтервентами». Це стало теоретичною підставою для нового кривавого терору. Під націоналізмом же розумілася синівська любов до своєї землі, синівська любов своєї мови».
«Довгі десятиліття приховувалися як сам факт злочину, так і його масштаби, - зазначив Президент, - І лише зараз науковцями підтверджена цифра понад сто тисяч убитих. Безіменні поховання жертв сталінських репресій розсіяні по всій українській землі. Вінницькі, харківські, сумські, львівські могили – вони є не тільки в кожному обласному центрі, а фактично вони є у кожному населеному пункті».
Під час виступу Петро Порошенко зачитав вірш Василя Симоненка:
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша...
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Після урочистої промови Президента перші особи держави поклали квіти до трьох найбільших пам’ятників «Биківнянських могил» - Братської могили, Пам'ятника жертвам тоталітаризму та разом з Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Польща в Україні Генріком Літвіним - до Пам'ятного знака польських поховань. «Особливим у сьогоднішньому дні є те, що відбулося вшанування на державному рівні – був Президент, прем’єр-міністр, представники парламенту та уряду, - коментує «Дню» посол Літвін. - Вперше всі разом вшанували пам’ять жертв на всіх місцях, які тут побудовані. Ми дуже раді, що була можливість бути разом з паном Президентом, паном прем’єр-міністром, представниками парламенту та уряду і на нашому кладовищі».
Після виступів офіційних осіб відбулася панахида та громадська частина відзначення Дня пам’яті жертв політичних репресій, в якій взяли участь декілька сотень громадян, які цілими родинами приїхали вшанувати пам'ять знищених радянським режимом громадян. Так, з дружиною та п’ятьма дітьми завітав киянин Віктор Захарченко. Він поділився з «Днем», що вшановувати День пам’яті жертв політичних репресій кожного року не виходить, бо треба доглядати за малими дітьми, але цього разу їм вдалося приїхати всією родиною. «Ми ідемо до вільного суспільства і прагнемо бути разом з розвиненими країнами, - розповідає пан Віктор. - Треба, щоб наші діти знали, яке у них та їхньої держави минуле, щоб було з чим порівнювати, знати, що може бути. Вони мають знати, що відбувалося в рядянські часи – яка кількість жертв репресій, безневинно знищених українців. Я сам народжений в радянські часи і в той час всі ці історичні факти приховувалися. Але в цьому історичному місці відкриваються очі на злочини комуністичного режиму».
«Треба, щоб з голів людей вивітрилося все те, що залишилося від радянської влади, - ділиться з «Днем» роздумами щодо вшанування пам’яті жертв політичних репресій киянин та член організації «Меморіал» Олег Зінченко. - Тоді працювали професійні люди, які перекручували правду та дуже вміло годували людей брехнею. Тому нашій сьогоднішній українській національній еліті та ЗМІ треба працювати над тим, щоб доносити правду про злочини комуністичної влади. Потрібно проводити якомога більше заходів, подібних сьогоднішньому та широко висвітлювати їх. Нам також потрібно якомога більше української літератури, преси, щоб ліквідувати радянщину у головах людей».
КОМЕНТАРІ
«БИКІВНЯ СТАЛА ДУЖЕ СИМВОЛІЧНИМ МІСЦЕМ ДЛЯ УКРАЇНИ…»
Роман КРУЦИК, заступник голови Всеукраїнського «Меморіалу», директор Музею совєтської окупації:
- Сьогоднішній день, 17 травня, не випадковий – це третя неділя травня. Ще з часів Перебудови люди, дисиденти приходили сюди таємно, брали з собою священика, клали квіти та вшановували пам’ять репресованих. Потім в СРСР було створено три державні комісії, які досліджували це поховання. Перша констатувала, що тут поховані жертви фашизму, друга – так само, і тільки третя комісія на основі розкопок встановила, що тут знаходяться жертви комуністичного режиму. Але традиція вшановувати померлих в третю неділю травня лишилася. Вже за президентства Ющенка цей день почали вшановувати на державному рівні.
Комплекс «Биківнянські могили» будувався за часів Януковича, але це відбувалося без будь-якої конкурсної комісії, громадського обговорення тощо. А в той час, коли будувалися всі монументи, в київській «жовтій пресі» почали казати, що тут поховані жертви Сирецького концтабору – та сама брехня, яку казала радянська влада. Відома й історія, коли депутат-регіонал Вадим Колісніченко «носився» по Верховній Раді з законопроектом, щоб зробити в Биківні меморіальне кладовище – перевозити відомих воєначальників, чекістів. Таким чином він хотів знівелювати вагу цього меморіального комплексу.
На мою думку, на території комплексу має стояти каплиця, а сам комплекс потрібно завершити – щоб у нього були певні межі. У нас поставили гранітні плити та видовбали на них прізвища вбитих, але тільки до букви «В». Сьогодні СБУ по протоколах «двійок», «трійок» та по постановах Особливих нарад встановила список з 14 191 особи, і імена цих людей не закарбовані на плитах. Так само потрібно відновити 50 метрів того страшного зеленого паркану, який був за часів, коли НКВД закопувало цих репресованих – залишився навіть фундамент пропускного пункту, через який пропускали машини з тілами людей, які тут закопані. Чиновники кажуть, що справа в грошах, але для цього не має бути мови про гроші – цей історичний комплекс треба завершити. Биківня для України стала дуже символічним місцем, адже у нас немає жодної родини, яка б не потерпіла від того режиму. Навіть ті люди, які знають, що їхні родичі загинули в Магадані чи будь-де ще, йдуть сюди, щоб вшанувати пам’ять репресованих.
«ЦЕ ПРЕВЕНТИВНИЙ МЕХАНІЗМ»
Володимир В’ЯТРОВИЧ, голова Українського інституту національної пам'яті:
- Сьогодні ми знову вкотре відзначаємо День пам’яті жертв політичних репресій. Для України це надзвичайно важливий день, зважаючи на те, що мільйони українців стали жертвами політичних репресій, в першу чергу з боку сталінського комуністичного тоталітарного режиму. Особливість цьогорічних відзначень у тому, що ми проводимо їх після того, як комуністичний тоталітарний режим засуджений на юридичному законодавчому рівні. З одного боку, це належна данина пам’яті всім тим, хто похований у Биківні та інших місцях масових поховань. З іншого боку, це превентивний механізм, який дозволить зробити так, щоб такі і такого масштабу злочини більше ніколи не повторювалися.
«ПАМ’ЯТАТИ МИНУЛЕ – ЦЕ ПАМ’ЯТАТИ КОЖНОГО, ХТО З НАШОГО УКРАЇНСЬКОГО РОДУ ЗАГИНУВ, ЗАХИЩАЮЧИ АБО БОРЮЧИСЬ ЗІ СВАВІЛЛЯМ ВЛАДИ»
Андрій ТЕТЕРУК, в.о. голови парламентської фракції «Народний фронт»:
- Надзвичайно важливо розуміти, що відбувалося в минулому, щоб правильно сприймати сьогодення та правильно ставитись до майбутніх подій. Жахливі сторінки історії, які на сьогодні відкриті для загалу, для розуміння того, що робила радянська влада із власним народом, надзвичайно важливі. І той своєчасний (адже він довго відтягувався у прийнятті) закон про декомунізацію та позбавлення ментального зв’язку сучасної України з радянським минулим є свідченням того, що ми стали на незворотній для будь-якого українця шлях. Сьогодні ми повинні сприйняти та усвідомити не тільки якісні напрацювання, а й жахливі злочини, які вчиняла радянська влада. І саме це місце – Биківнянські могили, де поховано близько 100 тис. репресованих, є свідченням трагедії українського народу. Тому що без жодного судового рішення, без жодного обвинувального вироку людей страчували за бажанням карального органу – це надзвичайно жахливо.
Я вдячний тій владі, яка зробила цю територію національним заповідником і встановила 17 травня днем, коли ми поминаємо всіх вбитих, відкриваємо цю сторінку історії. Це важливо не тільки для сьогоднішнього покоління українців, а і для всіх майбутніх, які житимуть після нас. Пам’ятати минуле – це пам’ятати кожного, хто з нашого українського роду загинув, захищаючи або борючись зі свавіллям влади. І я впевнений, що після подій минулого року в кожного українця є достатньо мотивів докорінно змінити своє ставлення до тієї історії, яку нам нав’язували. І саме розкриття реальних подій є свідченням того, що ми більше не зможемо потрапити у пастку, яка готується за допомогою пропаганди РФ, котра спотворює історію та намагається нав’язати нам неправильне розуміння перебігу історичних подій. Саме значення таких дат буде ґрунтувати нашу пам’ять про минуле і гуртуватиме нас у боротьбі за наше майбутнє.