«Червона нитка» допомоги
Війна триває не лише на фронті. Для багатьох бійців, котрі повернулися додому, ті події досі існують у спогадах, які завдають болю. Так само трагічне минуле живе і в пам’яті родин загиблих. Тож способів реабілітації, які допомогли б «достукатися» до кожного, хто потребує допомоги, потрібно чимало.
«ЗВ’ЯЗОК МІЖ ТИМИ, ХТО ПОТРЕБУЄ ДОПОМОГИ, І ТИМИ, ХТО ЇЇ НАДАЄ»
Одним із них є «Техніка червоної нитки» — метод арт-реабілітації, запропонований художницею Зінаїдою КУБАР. Така назва зумовлена тим, що більш ніж десять років мисткиня вивчала українську обрядову, фольклорну, декоративно-ужиткову культуру. Червоний колір для художниці — символ життя, любові та дії; а нитка — зв’язок між тими, хто потребує допомоги, і тими, хто її надає.
За цим методом працює створена нею 2017 року організація «Артрехаб», яка проводить заняття з ветеранами і волонтерами АТО-ООС та членами їхніх родин (у ДЗ «Госпіталь ветеранів війни «Лісова поляна» МОЗ України; Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО-ООС «Ярміз»; Медичному реабілітаційному центрі МВС України «Пуща-Водиця» та інших). Нещодавно організація об’єднала зусилля з Укрпоштою, і було випущено немаркований художній конверт з орнаментами, які взяті з малюнків учасників реабілітаційних занять: Олександра Соболя, Тараса Сушка, Вадима Бойка, Руслана Боровика і Лариси Микитьон.
«Цей конверт став можливим завдяки ініціативі Зінаїди, котра робить велику справу — спонукає нас задуматися над ціною нашого з вами мирного життя... Укрпошта завжди підтримує такі соціальні ініціативи, які повертають нас до героїзму нашої патріотичної молоді, яка боронить нашу Батьківщину. Конверт випущено тиражем у 50 тисяч примірників, відсьогодні він реалізується в усіх відділеннях Укрпошти. І в принципі, виконуючи свою основну місію — пересилання поштових відправлень, цей конверт розповідатиме світові про те, які у нас є герої, і про те, як дбає Україна про їхнє майбутнє», — зауважила начальник Центру філателістичної продукції Укрпошти Наталя МУХІНА під час представлення конверта.
«Є ПРОБЛЕМА, ЩО ЛЮДИ НЕ ХОЧУТЬ ЗВЕРТАТИСЯ ПО ДОПОМОГУ»
Разом із презентацією конверта відбулося відкриття виставки робіт (яка триватиме протягом місяця), створених під час занять організації «Артрехаб». На ній вдалося представити лише невелику кількість робіт, оскільки загальна їхня кількість перевищує тисячу. «Я вірю в те, що творчий потенціал, який розкривається в процесі занять, допомагає відновити і гармонізувати психологічний стан», — зазначила на відкритті виставки Зінаїда Кубар.
Директор Державного закладу «Госпіталь ветеранів війни «Лісова поляна» Ксенія ВОЗНІЦИНА так охарактеризувала цей метод: «У своїй роботі з 2014 року, коли ми почали реабілітаційну допомогу у сфері психічного здоров’я з хлопцями, я завжди намагалася, крім традиційних методик лікування і реабілітації пацієнтів, застосовувати додаткові. І коли з’явився «Артрехаб» — у нашій історії реабілітації це для мене стало надзвичайним надбанням... Ці заняття є дуже потужним доповненням до класичної реабілітаційної практики. Мені дуже сподобалося, що це не просто ужиткове мистецтво, а український орнамент, українська символіка, яка для наших хлопців дуже важлива, вона впливає на їхній стан, вони розслабляються під час занять. Коли в мене вечорами є заняття з «Артрехаб», я можу спокійно провести вечір. Бо знаю, що хлопці в надійних руках».
Загалом, як розповіла Ксенія Возніцина, для Міністерства у справах ветеранів тема реабілітації є окремим напрямком роботи, уже навчено спеціалістів — завдяки поїздкам за кордон для запозичення досвіду, приїзду іноземних фахівців до нас. Утім, ще не завжди вистачає добре підготовлених лікарів, щоб надавати фахову допомогу. Також є проблема, що люди не хочуть звертатися по допомогу. Бо у нас ментальність така, що йти до психотерапевта, всіх, хто містить компонент «псих-», — неправильно. Щоб виправити це, має бути державна програма, соціальна реклама, розповсюдження по тих центрах, де хлопці зараз лікуються, щоб самі ветерани приходили й розповідали про свої проблеми», — пояснює директор ДЗ «Госпіталь ветеранів війни «Лісова поляна» МОЗ України.
Представниця «Артрехабу» Катерина ГОЛОВЧЕНКО зазначила також, що «найважчий етап — запросити на заняття, показати, що можна довіряти, що це нескладно. Бо перше, що зазвичай кажуть хлопці: «Що, малювати? Я ніколи не тримав пензлика» або «Я тримав пензлика в сьомому класі...» Цей бар’єр найважчий. І по-різному ти вирішуєш цю ситуацію, це напрацьовується з досвідом. Кожен з тренерів має свій підхід. Або, наприклад, Зінаїда просто сідає і починає малювати. Людина дивиться, думає, як це вона робить. І потихеньку щось робить теж. Головне — почати».
«ЗМОГА КОНТРОЛЮВАТИ МІЙ БІЛЬ, ЯКИЙ ПОСТІЙНО КОНТРОЛЮЄ МЕНЕ»
А що ж відчувають ті, хто все-таки починає? «Для мене це насамперед змога контролювати мій біль, який постійно контролює мене. Займаючись, лікуючись. Тобто в мене є період вчитися контролювати цей біль, який тягне мене донизу. І я хоча б залишаюся на якомусь рівні», — розповідає Олександр Соболь. А для Тараса Сушка заняття мають таке значення: «Коли починаєш щось творити, у тебе мозок відключається, ти забуваєш про свої болючі проблеми. І відчуваєш, що ти в якомусь взагалі іншому світі, десь там... Забуваєш, зокрема, про бентежні моменти війни... Дякую за те, що відкриваєте потенціал у людях».
Деколи заняття допомагали не лише у психологічній реабілітації, а й у пошуку власної справи. «Один із ветеранів після нашого заняття почав займатися виготовленням прикрас. Він періодично навіть телефонував і консультувався, як діє та чи інша фарба, чи це йому підійде, де можна купити те чи інше. Я бачу по його фейсбук-сторінці, що він уже продає вироби. І це прекрасно, що ти надихаєш навіть на таку робочу активність людини», — зазначає Катерина Головченко.
Розповіла вона й про особливості роботи з чоловічою та жіночою аудиторією: «Чоловіки більш замкнуті, дякують тільки в кінці заняття. Можуть відкритися через два-три заняття... А як ти розумієш, що результат є — коли бачиш зміну емоцій: людина прийшла в одному стані, а пішла в іншому. А коли усміхається — це взагалі щастя. З жінками щодо цього простіше, бо вони швидше включаються: приходять дуже зосереджені, насторожені, а в кінці усміхаються, радіють, вдячні тобі, будують плани на майбутнє».
У цьому можна переконатися, довідавшись історію волонтерки Лариси МИКИТЬОН, котра спочатку була учасницею занять, а потім стала тренером: «Війна вимкнула в мені жінку. Волонтерство — те потрібно дістати, з тим поговорити; загиблі, турбота про тих, хто на фронті, про їхні сім’ї тут — усе це робить тебе дуже сильною, але настільки, що ти перестаєш бути жінкою. Зінаїда та її «червона нитка», мабуть, увімкнули в мені жінку знову, — поділилася Лариса Микитьон. — Мій світ змінився, тому що ця творчість багато дає для тих, з ким займаємося, але й нам, тренерам, вона дає стільки ж багато. Ти наповнюєшся смислами, творчістю, і навіть якщо десь щось не виходить, у житті щось трапляється, то приходиш на заняття і просто розквітаєш від цієї атмосфери: дивишся на роботи, на цей чудовий світ у малюнку кожного. Я пишаюся кожною роботою цього проєкту і кожною людиною, яка задіяна в ньому. Дуже всім вдячна й хотіла б, щоб про наш проєкт дізналося якомога більше людей, щоби цей метод «червоної нитки» зв’язав усю Україну, і бажано, щоб про нього почули в інших країнах і долучилися».
ЛИСТИ ПОСЛАМ ДОБРОЇ ВОЛІ
Це поступово і здійснюється, адже на презентації всі присутні мали змогу підписати й відправити лист миру (у згаданому художньому конверті) Послам доброї волі. «Ми хочемо долучити людей, які небайдужі до всіх воєн, катастроф, що відбуваються у світі. І показати, що в Україні існує така ініціатива, і проінформувати, як живе традиція. Тому що я вважаю, що реабілітація відбувається не лише фізично, а й духовно. Бо все, що пов’язано з традицією, ми теж реабілітуємо, використовуючи декоративне мистецтво України, техніки й відомості про символіку, сакральні знання. І це якраз і є нагадуванням про те, що Україна має свою дуже багату й глибинну культуру, і її традиції будуть до певної міри відображатися на нашому конверті», — розповіла Зінаїда Кубар.
А Катерина Головченко зачитала один з абзаців листа: «Ми запрошуємо вас завітати в Україну, протягнути «червону нитку» любові, співчуття і толерантності. Приєднуйтеся до флешмобу #free_from_war, щоб нагадати світові про важливість миру та про ціну, яку нашим громадянам доводиться платити заради його відновлення. Підтримай мир — підтримай Україну!»