Готувати до здачі подвійний номер «Дня» за п’ятницю-суботу – особливо відповідальна робота. 14 січня, на свято Василя, працівники газети, щойно номер пішов у друк, отримали неочікуваний подарунок – у «Дні» засіяли щедрувальники. Майже уся редакція зібралася, щоб побачити виступ ватаги. Дехто навіть потанцював із Козою, і усі – підспівували гостям. Врешті, журналістів густо обсипали зерном «на щастя, на здоров’я, на ексклюзивні матеріали». Між іншим, наші гості-щедрувальники є ще й благодійниками, адже зібрані за свята кошти передають на лікування поранених військових.
Ватага, що завітала до нас, колядує і щедрує вже десятий рік – майже завжди робить це у Києві. Щедрувальниця Олена Поліщук згадує: «Десять років тому зібрався колектив театральних художників. Ми подумали, що олів’є, шампанське, звичний Новий рік – щось не те. Хотілося чогось більшого, ніж стандартне святкування. От і вирішили відновити для себе традицію колядування і щедрування. Почали репетирувати, вчити пісні, робити костюми – оскільки спершу зібралися саме театральні художники, до візуальної частини поставилися дуже уважно».
Щедрувальники ходять від друзів до друзів – на запрошення або попереджаючи про візит. Втім, інколи бувають спонтанні концерти. «Учора ввечері після виступів у друзів дійшли до метро, думали спуститися на платформу, роздягнутися і роз’їхатися по домах. Але коли їхали ескалатором, навколо зібралася купа народу. Коли спустилися на платформу, вони почали аплодувати, усі знімали нас на телефони – довелося «відробити» ще один концерт, і тоді всі нарешті змогли перевдягнутися і розійтися», – сміється Олена Поліщук.
У репертуарі ватаги – 15 колядок, дев’ять щедрівок і різні народні пісні. Все серйозно: за два місяці до зимових свят артисти-аматори починають репетирувати. Щороку вивчають якісь нові пісні. «Якщо цілий день співати три колядки, ввечері можна збожеволіти, – каже Олена Поліщук. – Починали ми з досить стандартних пісень, які знають всі – «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Нова радість стала». Поступово додавали нові твори: щось дізналися на майстер-класах, щось взяли з репертуару «Божичів» або «Древа». Щось просто побачили на YouTube».
Зараз, за словами щедрувальників, у Києві стали більше «водити Козу». Взагалі ж, наші гості ходять по домівках на Різдво, свято Василя, а з цього року – і 13 січня. Доводиться багато пересуватися містом, і люди часто дуже радіють зустрічі із щедрувальниками на вулиці. Олена Поліщук розмірковує: «Отримуємо велике задоволення від переміщень містом, бо бачимо дуже щирі реакції людей. І, може, якась просвітницька місія у цьому є».
Після засівання у «Дні» щедрувальники швидко вирушили далі – глибокий вечір, а їм ще треба обійти не одну домівку. На згадку у нас залишилися фото, відео і… чимало зерна у коридорах. Щедрувальники переконали, що це жито-пшениця проросте хорошими ідеями і чудовими матеріалами, – ми у цьому не сумніваємося.
