Цими вихідними у Києві відбувся вже 12-ий фестиваль «Країна Мрій». Захід розрісся настільки, що як зізнається в коментарі «Дню» Олег Скрипка, власне музична частина займає, мабуть, не більше половини програми. Літературна сцена, майданчики повітряних куль «Монгольф’єрія» та повітряних зміїв «Повітряний дракон», Козацька галявина, Мотузковий парк, Дитячий майданчик, Алея майстрів, Майстерня танців, майданчики Етно-Fashion, Етно-флористики. Загалом на цьогорічній «Країні мрій» – рекордні 40 сцен. А довкола всього цього – сотні яток з різноманітним етнічним крамом, керамікою, вишивкою, книжками. А ще – нескінченні ряди кафе з тут таки приготованими шашликами та різноманіттям інших страв.
Втім найбільш віддані прихильники пам’ятають й перші фестивалі – без «випадкових» людей і пива, зате з вишуканою ретельно підібраною музичною програмою, незабутньою атмосферою і… безкоштовними входом. До слова, цьогоріч вартість вхідного квитка доволі висока навіть у порівнянні з попередніми фестивалями – 200 грн. Проте на кількість відвідувачів ця обставина, здається, ніяк не вплинула. Як і той факт, що цього разу «Країна Мрій» відбувається досить далеко від центру Києва – у Національному музеї народної архітектури та побуту України у Пирогові.
«КРАЇНА МРІЙ» – ЦЕ СУЗІР’Я ДОВОЛІ АВТОНОМНИХ СЕРЕДОВИЩ, ВІДКРИТИХ ДО ВЗАЄМНОЇ СПІВПРАЦІ
«Якісно «Країна Мрій» не змінюється, – переконаний Олег Скрипка. – У 2004 році після завершення фестивалю зовсім не було сміття. Це безпрецедентний приклад! Сюди приходять люди чисті душею, чисті в своїх думках і помислах. Якщо на сцені ти не «смітиш», то й люди під сценою не будуть смітити. У 2004 році я не міг собі уявити, як еволюціонує фестиваль в наступні роки. Тоді я був захоплений процесом, а він справді приносив багато задоволення. Йшлося про об’єднання дуже різних людей та організацій. Багато спільних проектів ми робили з газетою «День». Потім завжди було дуже приємно спостерігати, яке відображення вони знаходять на шпальтах газети, у прекрасних фотографіях. Переконаний, що досягнути чогось можна лише, коли є взаємна підтримка. «Країна Мрій» – це сузір’я доволі автономних середовищ, відкритих до взаємної співпраці. Вони збагачують одне одного, сам фестиваль та відвідувачів. Особисто я почув тут надзвичайно багато світлих слів. Це дуже мотивує. Переконаний, що «Країна Мрій» заохочує людей до творчості, дарує їм нові ідеї».
За роки свого існування фестиваль суттєво доклався до піднесення національної свідомості українців, спонукав долучатися до правдивої української історії та культури, спричинився до появи справжньої моди на етніку. Середовище людей, що свого часу було виховане серед іншого й «Країною Мрій», стало авангардом, який спрямовував долю нашої країни. У 2004 році ці люди здійснили Помаранчеву революцію, згодом – Революцію Гідності. Чимало їх нині й серед добровольців на сході України. «Зміни, через які проходить країна, до цього вже здійснилися на фестивалі «Країна Мрій», – вважає Олег Скрипка. – Пам’ятаю, як у 2004 році саме напередодні Помаранчевої революції тут відбулося масове виконання національного гімну. Зараз ми живемо вже в зовсім іншій країні. «Країна Мрій» завжди була своєрідними поштовхом та водночас індикатором цих змін. Символом світобудови є древо життя. Воно вкорінюється в землю, бере інформацію з традиції й постійно розвивається, зростає вгору. Якщо людина не знає свого коріння, своєї історії, це – «перекотиполе», яким дуже легко маніпулювати (що й робилося за часів СРСР). Щоб дотягнутися до сонця, потрібно мати потужний фундамент! Ми зможемо розвиватися та модернізуватися, лише зберігаючи велику любов та шану до свого коріння».
«МУЗИКА – В ОСНОВІ ВСЬОГО»
Цьогоріч на трьох основних сценах фестивалю чимало відомих виконавців. Окрім «ВВ», грають також «Бумбокс», «ТНМК», «Жадан та Собаки», «Мотор’ролла», «АтмАсфера», «Піккардійська Терція», Onuka та інші. «Попри те, що фестиваль дуже розрісся, музика – й досі в основі всього, – вважає Олег Скрипка. – Цього року ми зробили акцент на вітчизняних виконавцях. Роковий, джазовий та електронний український мейнстрім традиційно готує для «Країни Мрій» спеціальні проекти. Це дуже приємно, адже свідчить про повагу до нашого фестивалю. За роки свого існування «Країна Мрій» подарувала життя не одному прекрасному музичному проекту. Наприклад, проект Mad Heads XL, який група Mad Heads створила спеціально для «Країни Мрій», згодом став основою їхньої програми. Бретонська група Red Cardell з Франції для «Країни Мрій» створила спільний проект з українським гуртом «Гуртоправці». Потім вони об’їздили з ним всю Європу»! Сьогодні ж, в останній день фестивалю гурт «ВВ» представить новий етнічно-електронний проект за участю діджея.
ПРО ТЕХНОЛОГІЮ МРІЙ
Серед новинок цьогорічного фестивалю таокж інтелектуальний дискусійний майданчик «Університет Мрій». Його учасниками стали головний редактор газети «День» Лариса Івшина (див. матеріал «Якої якості наші мрії?»), філософ Сергій Дацюк, громадський діяч Олексій Толкачов та інші. «На нашому фестивалі ми не мріємо про щось безпідставно, – коментує Олег Скрипка. – Натомість шукаємо дієві підходи, займаємося технологією мрій. «Університет мрій» покликаний розповісти гостям фестивалю, як можна створювати власні ефективні проекти. Українці – творчий народ. Ми повинні вчитися, як втілювати свої мрії в життя. Йдеться передусім про соціальні технології».
В ЦЕНТРІ ПОДІЙ – «ЗОНА ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»
В «Зоні газети «День», яку відвідувачі можуть знайти в програмці фестивалю під номером «1», всі охочі мають змогу придбати книжки з Бібліотеки видання, зокрема й новинку — збірку «Україна Incognita. ТОП-25». Крім того, одразу на місці можна оформити редакційну передплату на газету й передати книжки для бійців на передовій та бібліотек сходу. Чимало людей вже скористалися такою можливістю. Також популярністю серед покупців користуються глянцевий додаток «Маршрут №1», памфлет Миколи Хвильового «Україна чи Малоросія» з серії «Бронебійна публіцистика» та колекційна хустка від «Дня». Крім того, відвідувачі «Країни Мрій» активно розпитують про анонсовані новинки, зокрема книжку «Повернення в Царгород».
Неподалік від стенду «Дня» свої книги представляє багаторічний політв’язень, Герой України Левко Лук’яненко. «На жаль, рівень національної свідомості в Україні ніколи не був високим, – розповідає пан Левко. – Це пояснюється зокрема й тим, що, за 23 роки нашої незалежності телебаченням ніколи не керували українські патріоти. Крім того, завжди відчувався потужний вплив «п’ятої колони». Розуміючи це, у вільний час я намагався щось писати. Є тут твори на історичну, філософську тематику, спогади про ув’язнення. Всі вони покликані пробуджувати любов до рідного краю, вказувати на значення нашої державності, поширювати національну ідею. Фестиваль «Країна Мрій» – це чудова нагода особисто поспілкуватися з читачами. Люди приходять сюди обмінятися думками, показати себе. Чимало відвідувачів прийшло у вишиванках, з національною символікою. Все це сприяє консолідації української нації, сприяє нашому взаєморозумінню, усвідомленню того, що ми є єдиним народом на свої землі. Адже Україна – це наша земля, ми маємо на неї природне споконвічне право. Усвідомлення цього дає нам впевненість у собі, впевненістю у тому, що ми повинні побороти московських окупантів і вибороти для України справжню незалежність!»
ГЛИНА У МОЛОЦІ
Багато людей зібралися на Кримській галявині. Майстер-класи з гончарства, запальна музика, змагання з боротьби для хлопчиків – кожний знаходив справу на свій смак. Було й декілька яток з пловом та іншим частуванням, різними сувенірами, зокрема, керамікою, візерунки на якій гіпнотизують.
«Цю кераміку робить моя мати Марина Курукчі, одна з кращих майстринь Криму. Вона створює дуже легкі вироби з білої глини», - хлопець Амір Курукчі показує на чашки з візерунками кольору цегли. На прилавку також є багато таріль з червоної глини, розписаних поливами усіх кольорів райдуги. Кожен орнамент, кожен символ має своє значення, якому вже з тисячу років. Трикутник – знак землі і сталості. Кипарис – чоловік, листя на кипарисі – побажання мужності й знатності. Троянда – це жіночий символ. Тюльпан – маленький хлопчик. Чергування чоловічих та жіночих знаків здавна розшифровується як побажання любові та взаєморозуміння. Ще є візерунок берекет – багато знаків, які повторюються. Це – побажання матеріального, духовного і фізичного благополуччя. Повторюваність елементів орнаменту означає, що досягнути благ вийде тільки працею.
Посуд Марина Курукчі створює за старовинною технологією. Тричі обпалює свої витвори при температурі у тисячу градусів. Після другого випалу посуд з червоної глини поливає молоком. «Глина пориста, і, якщо річ не обмити молоком, вона буде пропускати воду. Молоко закриває пори у матеріалі. Також завдяки молоку глина набуває приємного темного кольору», - пояснив Амір Курукчі.
СЕКРЕТИ ЧАЙНОЇ ЦЕРЕМОНІЇ
Японський майданчик на «Країні Мрій» існує близько восьми років. Традиційно цього разу тут фехтували на бамбукових мечах, показували японські літні танці бон-одорі, проводили майстер-класи з виготовлення кандзаші – прикрас у виглядів квітів, і пакунків фурошікі. Звичайно, робили орігамі. Новинка японського майданчику – чайна церемонія «нон-стоп», яку проводять 21 червня з полудня до вечора. Це безкоштовно, до заняття можуть долучитися всі охочі. Люди дізнаються, як правильно вставати, сидіти, робити поклони під час чайної церемонії тощо.
ПОВІТРЯНИЙ НАСТРІЙ
Новинка «Країни Мрій» – майданчик фестивалю повітряних куль «Монгольф’єрія». Організатори обіцяли, що у небі над Пироговим з’являться кулі заввишки 25 метрів з вогняним шлейфом довжиною у десять метрів. Одну з таких розгортає пілот вільного аеростата Олександр Федченко. Навколо метушиться малеча, діти хочуть допомогти готувати кулю до польоту.
Виявляється, повітряні кулі шиють з різних тканин, і у кожного виробника склад такого матеріалу – комерційна таємниця. В основному, тканина – нейлон, вкритий спеціальною речовиною. Паливо для підігріву повітря всередині кулі – газ пропан-бутан, що зберігається у невеликих балонах. Взагалі, повітряні кулі піднімаються на висоту до 11 кілометрів, з пасажирами – не вище за один кілометр. На «Країні Мрій» представляють тільки прив’язні польоти, коли куля піднімається на висоту 30-40 метрів. Вільно літати над Києвом, поблизу аеропорту, небажано і непросто.
НА КУЛІШ – ДО КОЗАКІВ
Свист батога, удари шабель і тихе булькання куліша – життя вирує на Козацькій галявині, де розмістилося Братство козацького бойового звичаю «Спас». «Навчаємо традиційному рукопашу, військових звичаїв, козацькій кухні», - розповідає кашовар Антон Сівцев. Антон помішує куліш у казанку. Має вийти 23 літри страви з пшона, сала та м’яса. «Ми на «Країні Мрій» близько 10 років. Формат фестивалю зберігається, хоча локація змінюється. У Пирогові набагато зручніше, ніж раніше. Простору більше, сцена сцені не заважає», - розмірковує Антон Сівцев.
Братство «Спас» займається не лише військовим мистецтвом. Його члени цікавляться традиційними ремеслами: шиють одяг, тчуть пояси, займаються гончарством. «Культура козацтва набуває в Україні непоганого впливу. Можете бачити це по кількості добровольців на сході країни. У людей абсолютно козацьке ставлення до ситуації в Україні, ми небайдужі до спільних проблем, - каже Антон Сівцев. – Кожен з нас – частина великої козацької родини. А козак – людина, яка не лишається осторонь подій у рідній країні, поза свого житла. Козак сам визначає власну долю».
