Нещодавно Блаженнішому Митрополитові Володимиру (Сабодану) мало б виповнитися 80 років. З цієї нагоди 14 жовтня цього року, у приміщенні дзвіниці столичного Спасо-Преображенського собору УПЦ на Теремках, посвячено музей, заснований Фондом пам'яті Митрополита Володимира, офіційне відкриття якого відбулося 23 листопада, у День народження Блаженнішого Владики. Дата посвячення – символічна, оскільки 5 років тому саме на Покрову Божої Матері Блаженніший освятив цей собор. Ідея зародження музею виникла після смерті Митрополита Володимира серед людей, які його знали і любили, хотіли хоч якось зберегти про нього пам'ять. Митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко), який тривалий час був секретарем Митрополита, мав доступ до всіх особистих його речей, хотів не тільки зберегти їх, а також поділитися ними з іншими, щоб кожен у будь-який час зміг прийти, щоб помолитись і доторкнутись до історії. До цієї ідеї також долучився ктитор і староста Спасо-Преображенського собору – Ігор Лисов. У працівників музею також є прагнення, щоб іхній заклад став музеєм Української Православної Церкви імені Блаженнішого Митрополита Володимира. До сьогоднішньої музейної експозиції входять особисті речі Блаженнішого – богослужбовий одяг, ікони, книги, подарунки, нагороди. Проте багато ще невиставлених предметів. Кожна річ – це штрих до загального портрета цієї непересічної Людини. До того ж тут є і невидимі експонати – історії відвідувачів, які приїжджають спеціально до музею, щоб відчути духовну присутність Блаженнішого, а також поділитися спогадами про нього.
«Наслідувати святого Миколая…»
Одним із найвизначніших експонатів музею є іконостас із домового храму святого Миколая Чудотворця з резиденції Митрополита Володимира у Києво-Печерській Лаврі. Саме перед ним молився Блаженніший. Збоку – простенький і невибагливий, потертий часом свічник. Блаженніший любив простоту і скромність. У музеї є навіть подарований вишуканий посуд, проте Митрополит ніколи його не використовував, зберігав лише на згадку, оскільки дбайливо ставився до кожного подарунка. Мабуть, приклад святого Миколая Чудотворця надихав його все життя. У музейній кімнаті, яка імітує колишній кабінет Владики, позаду робочого крісла, висить ікона святого Миколая. Ікона привезена із храму святого Архистратига Михаїла із рідного села Марківців, що на Хмельниччині. До святого маленький Віктор (Митрополит Володимир – Ю.Л) молився змалку, тому дорога серцю ікона завжди висіла у його кабінеті і знаходилась за плечима, коли вирішував церковні проблеми чи спілкувався з людьми, ніби оберігаючи. Але найбільшим відкриттям для мене було те, що Блаженніший Володимир не лише духовно наслідував Миколая, але і практично. Напередодні дня вшанування святого він вирушав до дитбудинків, а також дитячих лікарень. На прохання митрополита його помічники займалися приготуванням подарунків для малечі – виготовляли іконки із ликом святого Миколая, на кожній із яких було благословення владики, та спеціальний митрополичий шоколад. До речі, мені також пощастило отримати таку плитку шоколаду. Я привезла її до Львова з надією зібрати своїх друзів і пригостити їх напередодні настання нового 2016 року.
«Бути сином Матері, України, Церкви…»
Коли розглядаєш особисті речі Блаженнішого, то аналізуєш цю постать крізь призму синівства – земного, громадянського і церковного. У кімнаті-кабінеті Блаженнішого чотири портрети матері – Феодосії Іванівни Сабодан. Він її дуже любив, про це, зокрема, згадано, і в особистих спогадах, і у віршах. У сім'ї Сабоданів була традиція – щороку збиратися всім біля новорічно-різдвяної ялинки. Через своє митрополиче служіння Блаженніший Володимир не завжди міг виконати цю традицію, часто Новий рік та Різдво святкував за кордоном, проте завжди робив фото біля празничної ялинки і надсилав матері. Ці світлини також зберігаються у музеї. Серед експонатів – чимало речей з приватних колекцій Митрополита – рідкісні ікони та стародруки. Під час навчання в Одеській духовній семінарії був відповідальним за бібліотеку, оскільки любив книги, за будь-якої нагоди намагався придбати щось цінне у букіністів. У своїх спогадах згадував про те, що протягом навчання купив зібрання різних творів Шевченка, навіть прижиттєвого Кобзаря, якого, можливо, тримав у руках сам Тарас Шевченко. Окрім того, у музеї є факсимільне видання Пересопницького Євангелія, до публікації якого у 2008 році спричинився Митрополит Володимир. Цей примірник Блаженніший зберігав у своїй колекції для того, щоб розуміти вагу історії та відповідальності для тих, хто складає присягу бути Президентом.
Окрім особистих богослужбових речей Митрополита – мітр, панагій, облачень, чоток, можна також побачити церковні нагороди. У 1988 році йому було доручено підготувати Церкву до відзначення 1000-ліття Хрещення Русі. Митрополит був одним із перших архієреїв у Радянському Союзі, який виступив на телебаченні. Нехай на той час у своїй проповіді треба було вживати комуністичні гасла, проте він мав можливість між рядками звернути увагу людей на духовність і мораль. Митрополит у своєму житті бачив, як переслідували священиків. На його очах, ще коли хлопчиком прислуговував у рідному сільському храмі, забрали улюбленого отця. Тому збереження духовності у ці нелегкі часи для нього було більш, ніж обов'язком архиєрея. Протягом свого життя Блаженніший Володимир отримав відзнаки від всіх чотирнадцяти Помісних Православних Церков у світі.
«Велич людини – бути у серці інших…»
Директор музею Блаженнішого Володимира, Ольга Заріцька, розповідає, що її найбільше зворушують розмови з відвідувачами, які приходять оглянути експозицію. Пані Ольга розповідає історію одного чоловіка, який під час поїздки Блаженнішого до Бердянська, був його водієм. Навіть ці кілька миттєвостей залишили своє місце у його серці. Після відкриття музею він обов'язково вирішив приїхати до Києва, щоб побути наодинці із особистими речами Митрополита. А ось історія жінки, яка випадково була присутньою на Літургії, яку служив Блаженніший. Під час відвідин музею розповіла, що досі відчуває тепло рук Владики, який благословив її всього раз у житті. Також пані Ольга згадує історію зустрічі Блаженнішого з двома молодиками, які прийшли у Києво-Печерську Лавру. Митрополит Володимир завжди любив виходити до людей і з ними спілкуватися. І ось ці хлопці підійшли до Блаженнішого, вони не знали, хто перед ними, хоча ззовні бачили, що це церковна людина. Зі словами «Ей, дєд» вирішили потиснути руку. Свідки цієї події, які були біля Блаженнішого, заметушилась, як це так – така неповага і зневажливе ставлення, вони почали казати хлопцям, як правильно складати руки до благословення. Проте Митрополит не звертав на це уваги, а по-батьківськи усміхнувся і поплескав по плечах молодиків.
Окрім того, сьогодні є свідчення про зцілення хворого хлопчика за посередництвом Блаженнішого Володимира. Відомий український лікар-офтальмолог Сергій Риков, який дуже добре знав Митрополита, розповів історію, як в операційній на кілька хвилин перестало битись серце маленького пацієнта. Лікар на той час перебував вдома, а операцію здійснювали його колеги, які стурбовано зателефонували за порадою. Офтальмолог не роздумуючи почав прохати Блаженнішого врятувати дитину, цей випадок стався за місяць після смерті Владики, у серпні 2014 року. Виявилось, що у цей час лікар, яка оперувала хлопчика, також прохала подумки Митрополита про життя пацієнта. За кілька хвилин серце малюка почало битись і його успішно відправили до «Охматдиту». До речі, Блаженніший дуже часто був ініціатором зустрічей фахових офтальмологів і вірних Церкви, особливо у далеких єпархіях, де чимало людей не мало змоги якісної медичної опіки. За свідченнями очевидців Митрополит такими зустрічами допомагав багатьом людям покращувати свій зір і знову бачити. На згадку про це Сергій Риков подарував Блаженнішому запонки у вигляді очей, які досі зберігаються у музеї. Це символічно, адже постать Блаженнішого Володимира – це прагнення дивитися на світ духовно, крізь призму власного серця, щоб бачити і відчувати більше!
P.S. Працівники музею Блаженнішого Митрополита Володимира запрошують відвідати експозицію у дзвіниці Спасо-Преображенського собору щоп'ятниці, а також протягом вихідних з 10.00 до 17.00 за адресою: м.Київ, вул. Маршала Конєва 3а (ст.м. «Іподром»)
