22 червня на столичному співочому полі розпочався міжнародний етнічний фестиваль «Країна мрій». Фактично, за дев’ять років свого існування він підсилював, формував і викристалізовував українців. «Цей фест змінив багато чого в головах людей. У моїй зокрема, – говорить художник-кераміст Іван Бобков. – Нариклад, відфільтрував байдужість, жлобство, тупість... Натомість вселив гордість за своє, патріотизм, прагнення до успіху».
«Нині багато говорять про те, що український світ звужується, що все українське вимивається, – розмірковує художник Василь Корчинський. – Не згоден. У Києві, приміром, зросла кількість тих, які розмовляють українською, як і тих, хто виявляє ментальні почуття та емоції до всього українського. Тож український світ починає кристалізуватися, тому й наражається на опір. А коли знаєш, звідки, як кажуть, роги ростуть, тоді й легше протидіяти».
А тепер, – думалося, – після змін у головах настав час вчинків. (Одягнути вишиванку – вже замало!) А вони можуть бути різними: якісно виконувати свою роботу; вийти під стіни Верховної Ради, коли вдруге спробують голосувати за мовний законопроект Колісниченка-Кивалова; слухати українське; купувати українське; врешті, з розумом і відповідальністю голосувати на цьогорічних парламентських виборах… Інакше територія «Країни мрій» й надалі залишатиметься макетом для реальної України.
З нагоди офіційного включення «Країни мрій» до програми чемпіонату Європи з футболу «Євро 2012» на фестивалі створено фан-зону для особливо палких фанатів, де футбольні матчі демонструються у прямому ефірі.
На «Країні мрій» можна було зустріти чимало іноземців-уболівальників. Для них ця подія стала відкриттям нашої культури! «Я шоковний! Яка аристократична у вас культура! – говорить кореспондент Еuronews Марко Дуарте. – Для цього досить лише поглянути на вишиванки, пасхальні яйця (писанки. – Ред.), гобелени… А вироби з чорної глини (чорнодимлена гаварецька кераміка. – Ред.) – це взагалі екзотика! Чому про це все ще не знають у Європі?!»
Як продовження теми: «У моїх батьків на виробництві працюють українці, тому я дещо знаю про Україну, – говорить бізнесмен Мігель Хуарес з Мадрида. Узагалі, українці в Іспанії, а їх там близько триста тисяч, мають добру репутацію. Декілька років тому одна із серій документального фільму «Нові наші», що йшла центральними каналами, була саме про них. Очевидно, краще раз побачити, ніж сім разів почути. Тож я тут. Мені подобається. Але вам треба щось робити із зовнішнім іміджем. На мою думку, культурна складова могла б якимсь чином «перекрити» політичну.
Традиційно організатори влаштовують змагання на кращу вишиванку. Власниця/власник найкращої отримає головний приз – планшетний комп’ютер від генерального спонсора події! Декілька, які прийдуть в оригнальних вишитих сорочках, отримають заохочувальні призи.
Цьогоріч на столичному співочому полі висаджено фантастичні клумби-композиції. Деякі з них справді нагадують ті, які ростуть на набережні озера леман в Женеві –– такі ж масштабні, вигадливі і доглянуті.
Вперше на «Країні мрій»: кримська фольклорна сцена; ексклюзивна етнічна програма від гурту «Танок на майдані Конго»; прем’єра виступів учасників конкурсу «Голос країни» іларії (за участю Романа Гриньківа й Олекси Кабанова) та Василя Жадана (спільно з циганським панк-панік-бендом «топоркестра»).
«У господаря жив старий, що вже й не здужав мишей ловити», –– розповідає відомий казкар Сашко Лірник маленьким слухачам дитячого майданчику. Організатори завжди приділяють особливу увагу програмі для дітей. ще й заохочують батьків придбати еко-іграшки: з глини, дерева, льону і коноплі. Для цього спеціальних майстрів запросили. Та й взагалі фестиваль проголосили сімейним, а не молодіжним, як це зробила більшість.
На юнаків тут чекає, що називається, чоловіче виховання. Хлопці з міжнародної федерації козацького бойового мистецтва «триглав» демонструють, як вони стріляють з лука, ловлять стріли, рубають навпіл яблуко у польоті, ходять по цв’яхах… колись так були вишколені козаки. Власне, за відсутності дитячих програм вітчизняного виробництва і незаповненої ніші української підліткової літератури ці пригоди на яву можна вважати певною мірою компенсацією.



