Кілька тижнів тому працівники Музею ідей, що на вул. Валовій, 18а, звернулися до львів’ян з проханням пошукати у сімейних альбомах дуже старі, до 1920 року, знімки для ретро-експозиції «Погляд Галичини». «До виставки відберемо фото із прямим поглядом галицьких людей сильного внутрішнього стержня та міцної волі, жінок та чоловіків, які свого періоду були життєвою основою Галичини» – йшлося у зверненні.
Мета проекту, пояснюють у музеї, – за допомогою художніх засобів заохотити сучасних мешканців колишньої Галичини до рефлексії над темами традиції, зв’язку поколінь та світоглядних цінностей, ще раз зініціювати на суспільному рівні дискусію про основи громадянського суспільства – повагу і терпимість до різних культур, націй та релігій, про потреби мислити категоріями спільного блага і спільної безпеки в регіоні, який має у цьому свою особливу традицію.
Виставку розмістили просто неба у самому центрі Львова – на вул. Галицькій. У планах – організація ще дванадцятьох. Причому не тільки стаціонарних, а й пересувних – для демонстрації у містах і містечках колишньої Галичини.
Експозиція спричинила неабияку цікавість львів’ян та численних гостей міста. Напевно, мали рацію її організатори, коли заявляли напередодні, що зустрітись з «ретро-поглядом один на один для сучасника, для кожного з нас – це заглянути в обличчя колишньої справжності й гідності, відчути при цьому свою перебільшену значущість і полохливу непевність. У погляді тих галичан відбивається їхній світ. Заглянувши на фото у їхні очі, ми можемо дізнатися, наскільки різняться наші світи та часто й цінності. І зробити висновки з цього.
