Єдине виправдання існування військової промисловості – це безпека народу.
Альфред Нобель, шведський хімік, винахідник динаміту, засновник Нобелівської премії

Магнетизм Збаража

Замковий палац — це і науковий центр, і музей, і мистецька резиденція, і місце для важливих заходів

Збаразький замок — одна з небагатьох в Україні історичних пам’яток, яка має належний стан та відповідає європейському рівню. Щороку він змінюється — вдосконалюються інтер’єри, нові експонати знаходять своє місце в експозиційних залах. Отож, не дивно, що туристи, в тому числі — іноземні, не минають Збаража. Нині Збаразький замковий палац — це і науковий центр, і музей, і мистецька резиденція, і місце для важливих заходів. Зокрема, тут нещодавно відбувся Х Міжнародний інвестиційний форум «Тернопільщина Invest — 2018», який зібрав понад півтисячу учасників з усіх, окрім Австралії, континентів. А на початку травня біля Збаразького замку традиційно відкрили літній туристичний сезон Тернопільської області. На базі замку функціонує Національний заповідник «Замки Тернопілля», який наразі об’єднує одинадцять історичних споруд краю з тридцяти чотирьох. Як відомо, саме на Тернопільщині їх найбільше, а тому туристична галузь — одна з пріоритетних для перспективи інвестування.

Аби потрапити до Збаразького замку, треба піднятися на гору через парк зі старезними липами. Потім — подолати міст над ровом, що оперізує споруду. Увійшовши через величну замкову браму, опиняємось на просторому, світлому подвір’ї, де нас зустрічає заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Замки Тернопілля» Руслан ПІДСТАВКА.

Збаразький замок свого часу виконував функції культурно-спортивного комплексу для молоді. Згодом з Успенської церкви туди перебазувався районний краєзнавчий музей. «У зв’язку з тим, що постала нагальна потреба перетворити палац на автентичну резиденцію князів Збаразьких, Вишневецьких і магнатів Потоцьких, наш архітектор Юрій Вербовецький, який розробляв весь проект з реставрації Збаразького замку, створив концепцію поступового перетворення приміщень з виставкових на автентичні, — розповідає пан Руслан. —  Були введені в експлуатацію в 2017-му році Оливкова їдальня, Блакитна їдальня, верхній, так званий Мармуровий хол другого поверху, відреставрували Дзеркальну залу, Гардеробну та інші приміщення, які зараз умебльовані інтер’єрами приблизно того часу. Тобто кінця XVIIІ — початку ХІХ століть».

Нині в замку є також експозиції народних ремесел, вишивки, з археології, сакрального мистецтва.  У музейних приміщеннях другого поверху — зали сакрального мистецтва і церковної атрибутики. Також на другому поверсі — змінна картинна галерея, де влаштовують виставки сучасних вітчизняних і зарубіжних митців. Виставкові зали музею розташовані і в казематах, де експонуються предмети археології, етнографії, холодної і вогнепальної зброї, дерев’яні скульптури школи Іоанна Георга Пінзеля з костелу Святого Антонія, дерев’яні скульптури ХХ століття Володимира Лупійчука, кераміка Тараса Левкова, макети церков львівського архітектора Михайла Яськовича.

Із паном Русланом Підставкою заходимо до внутрішнього дворика, вимощеного старовинною цеглою, але так, що здається — під ногами паркетна підлога. Звернувши праворуч, потрапляємо в Оливкову їдальню. «У нас представлені меблі Львівського історичного музею, які в нас на довготривалому депозиті, предмети музейного значення з фондів інституту народознавства. Посуд та інші речі — з фондів НЗ «Замки Тернопілля», оригінали полотен кінця ХVIII — початку ХІХ століть теж із фондів Львівського історичного музею. Це портрети відомих діячів Речі Посполитої — Станіслава Жолкевського, Станіслава Конєцпольського, тобто тих людей, які відіграли велику руль в історії нашого краю», — зазначає науковець.

Мою увагу привертає вишуканий накамінний годинник. Як виявилося, його передало до замку Управління Служби безпеки України в Тернопільській області. Свого часу годинник вилучили на кордоні як контрабанду. У результаті судової справи — конфіскували. «Це є накамінний годинник кінця ХVIII століття, — каже Руслан Підставка. — Він прикрашає камін з гербом князів Збаразьких і вписується в інтер’єр. Такі годинники виготовлялися з відповідним декором. У даному разі — це скульптурна антропоморфна композиція жінки з глечиком. Годинник оздоблений позолотою. Автора, на жаль, мистецтвознавці встановити не змогли». Подібний годинник, правда, вже кінця ХІХ століття, стоїть на каміні в Блакитній залі. «Якщо не помиляюся, він із Бельгії або Голландії, — продовжує пан Руслан. — Ми дотримувалися концепції, що князі Збаразькі, які мандрували тривалий час світом, певний час жили в Голландії і в Бельгії. Зокрема, наприклад, Юрій Збаразький студіювався в Нідерландах у відомого тоді вченого, професора Лювенського університету Юстуса Ліпсіуса. Культуру, яку запозичили кращі представники роду Збаразьких, зокрема Юрій і Христофор, за кордоном, вони намагалися втілити і в своєму родинному гнізді в Збаражі. Навіть сам палац збудований за зразком того, що в голландському містечку Бреді, й навіть мощення цегли у внутрішньому дворику відповідає автентиці того палацу». Отож, науковців цікавлять ті речі, що стосуються Голландії, Бельгії, а також Італії, тому що навчалися брати також в Болоньї і Падуї. Брали студії у відомого італійського архітектора Вінченцо Скамоцці і славнозвісного Галілео Галілея. Як зазначає Руслан Підставка, брати Збаразькі були надзвичайно багатими і могли собі це дозволити, адже їхній батько був одним із найбагатших вельмож Речі Посполитої кінця XVII століття.

У Блакитній їдальні також можна побачити антикварні меблі, серед котрих навіть трон східної принцеси. Цікавою є колекція шкатулок.  Якщо говорити про каміни, то їх відтворюють там, де вони були раніше. Звісно, що їхня роль тепер лише декоративна.

Ідемо в праве крило першого поверху і заходимо в каретну. Колись тут зберігалися карети. Зараз тривають перемовини із замком-музеєм у польському Ланьцуті, котрий має величезну колекцію карет. Декілька з них збаражчани хочуть взяти на депозит.  Отож, згодом каретна цілком відповідатиме своїй назві.

У Макетній залі, яку можна зарахувати до музейних приміщень, є макет Збаразького замку кінця XVII століття. Його зробив архітектор Зіновій Мігоцький. Розмістили тут і бюсти полководців, які брали участь в Збаразькій війні 1649 року — Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Івана Богуна. Є також бюст гетьмана України Івана Мазепи, який, за однією з версій, перебував у Збаразькому замку разом із російським царем Петром І в 1707—1709 роках. Це був період Північної війни, і Збараж тоді був одним із фортифікайних об’єктів. Залу планують присвятити Збаразькій битві, що мала вирішальне значення для національно-визвольної війни 1648—1654 років. Тут встановлять діораму битви, використовуючи автентичні матеріали того часу. Як розповів Руслан Підставка, в Берлінському архіві зберігається план битви під Збаражем польського геометра, фортифікатора Войцеха Радвана-Радванського, який був учасником експедиції Збаразької і зобразив кольоровий план подій під Збаражем того часу. Вшанували в Збаразькому замку і своїх земляків — Героїв Небесної сотні — Назарія Войтовича і Устима Голоднюка. Їхні погруддя знаходяться в Мармуровій залі.

Відчувши дух різних епох  — загадкового трипілля, черняхівської культури, вишуканого Відродження, козацької звитяги, нового часу і героїчного сьогодення, хочеться повернутися до Збаразького замку знову.  Туди, де немов зупинився час, захопивши в обійми своїм таємничим магнетизмом, де формувалися важливі сторінки історії  України.

Лариса МИРГОРОДСЬКА, Тернопіль. Фото Михайла УРБАНСЬКОГО

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів
comments powered by HyperComments