Для недержавного народу духова культура грає величезну ролю, бо власне нею він може перевищувати народ, що політично підбив його.
Іван Огієнко, український вчений, митрополит (від 1944), політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець

«Ми свій ліс не віддамо»

Сьомий рік громада київського передмістя бореться за заповідання зелених насаджень

Між високих сосон, верхівки яких коливаються ніби під хмарами, добре відпочивається, думається і надихається. Таміла Ємченко щоранку приходить на свою галявину, що у лісі під селом Лісники, на пробіжку та для занять йогою. Та на початку червня замість звичних краєвидів побачила будівельну техніку. Хтось вирішив прокласти у лісі дорогу.

«Я живу тут 11 років, бігаю у лісі щоранку. Коли ми побачили з подругою бульдозери, не знали, як реагувати. А потім сіли просто серед дороги і почали займатися йогою, - розповідає Таміла, як перешкоджали роботі техніки. – Згодом дізналися, що тут планується забудова. Мешканці у нас активні, через кілька днів тут були активісти, поліція, через тиждень був мітинг, на який прийшло близько 300 осіб. Людям уже набрид стан війни, коли постійно доводиться щось відвойовувати. Але через кілька днів, коли люди від інвестора зрозуміли, що ми точно звідси не підемо, що будемо тут жити, станемо з палатками, цілодобово будемо займатися йогою, - техніку таки прибрали. А щоб якось перекрити в’їзд у ліс, ми поклали ці дерева, каміння – усе, що було під руками, на дорогу, щоб машини сюди на заїжджали».

Зараз у лісі тихо. Навряд чи обмежувальна стрічка між дерев чи каміння на дорозі зупинить інвестора, який таки захоче розпочати будівництво на території зелених насаджень. Але ця пауза вселяє надію, що питання збереженню лісу нарешті буде вирішено.

АРГУМЕНТИ «ЗА» І «ПРОТИ»

Показана активістами ділянка – це частина майбутнього національного природного парку «Приірпіння та Чернечий ліс». Він має охопити понад 17 тисяч гектарів насаджень у межах Києво-Святошинського, Макарівського і Васильківського районів (за старим поділом районів). Наукове обґрунтування для створення нацпарку уже є, згода Міндовкілля на появу нового об’єкта природно-заповідного фонду – також. Київська обласна державна адміністрація зі свого боку дала згоду на створення парку. Лишається погодити це із користувачами земель, а це Боярська лісова дослідна станція, що входить у структуру Національного університету біоресурсів та природокористування.

На сайті вишу ідеться, що ліси потрібні для навчання майбутніх лісівників. Крім цього, передача лісів під нацпарк може негативно вплинути на фінансовий стан справ в університеті, приміром, через це заклад недоотримає кошти на зарплати персоналу. Учена рада НУБіП готувала з цього приводу відкрите звернення до Володимира Зеленського, пояснюючи, що: «Майже сто років Боярська ЛДС здійснює наукові дослідження в галузі лісівництва та екології. Вона доглядає 17,7 тис. га державних лісів, де проходять практики більше, ніж 1200 студентів лісогосподарських, екологічних, землевпорядних спеціальностей».

Загалом НУБіП не бачить доцільності у перетворенні лісів, що у віданні станції, у заповідний об’єкт. У свою чергу захисники лісу пропонують лише провести реорганізацію станції та змінити ідеологію її роботи. Адже статус національного природного парку передбачає зонування території, тобто розмежування лісу на ділянки, де дозволяється певна діяльність, а десь ні – лише туристичні прогулянки. Фактично Боярська станція території не втратить, просто має змінити підходи до управління ними.

Наразі університет, екологи та сільради ще на етапі пошуку компромісного рішення, хоча ідеї створити тут нацпарк уже понад шість років. «Ми ведемо мову про зміну ідеології поводження з лісом. Просто у станції були б трохи інші завдання, - пояснює голова громадської організації «Мальовниче передмістя» Леонід ГОРОДЕЦЬКИЙ. За його словами, за минулого керівництва НУБіП лісові ділянки віддавалися в оренду, через що зараз і виникають загрози захоплення лісу інвесторами. – Багато схем щодо незаконного відчуження лісу відбувалося за колишнього керівництва університету. Нове – навпаки реагує на це, виступає у судах, пише заяви у прокуратуру. Спільно нам вдалося відстояти 22 гектари лісу кілька років тому, у цій справі НУБіП був позивачем у суді».

«ЕКОЛОГІЧНІ» КОТЕДЖІ У МАЙБУТНЬОМУ НАЦПАРКУ

Про незаконне відчуження землі активісти згадали не просто так. Частина лісу, де місцеві мешканці забили тривогу через прокладання дороги, якраз перебуває в оренді. «На межі 1999-2000-х років 19 гектарів землі були вилучені із державної власні у комунальну власність. Ділянка стала землями запасу Ходосіївської сільської ради та автоматично була надана в оренду. Із тих пір ця оренда існує, а зараз знайшовся інвестор, який готовий на 19 гектарах біля озера зробити елітну базу відпочинку, таким чином перекривши доступ до води», - пояснює Леонід Городецький.

За передпроєктними документами, 35% від площі 19 гектарів – перетвориться на фундамент. Тобто більшість дерев спиляють, при цьому місцевим мешканцям розповідають, що база відпочинку збудується  у стилі «еко» і завдасть мінімальної шкоди нинішнім насадженням.

«Ми довгі роки взагалі не знали, що тут взагалі щось збираються будувати, - розповідає мешканець Лісників Денис КРИЩЕНКО. – Зараз знаю, що один «громадський активіст» їздить селами та робить вигляд, що проводить соцопитування, за даними якого всі мешканці чомусь дуже хочуть, щоб озера та лісу тут не було, а щоб були котеджі. І цих результатів досліджень нам навіть не показують. А кілька тижнів тому відбулися громадські слухання щодо цього будівництва. 103 голоси було «за» розірвання договору оренди та повернення землі державі, і лише два голоси підтримали забудову. Досі ми не можемо отримати від сільради протоколу цих слухань».

Із розмов із місцевими стає зрозуміло, що сільські ради не надто активні у розірваннях договорів оренди з інвесторами. Але без підтримки на місцях будь-які ініціативи від ОДА чи Міндовкілля будуть гальмуватися.  Роман ТИТИКАЛО, голова екологічної комісії Київської ОДА, під час спілкування з мешканцями та масмедіа, зазначив, якщо не передати ці землі під заповідання, боротьба триватиме. «Якщо взяти публічну кадастрову карту, то побачимо купу нарізаних клаптиків землі, яку комусь під щось  виділяли. Тобто є постійні спроби зайти в ці ліси та забудувати їх. Якщо громадськість втручається, то такі ініціативи зупиняються. Якщо ні – то тишком-нишком інвестори заходять на територію, а ліс перетворюється на забудову», - каже Титикало.

За його словами, конфліктні 19 гектарів лісу мають стати частиною існуючого заказника «Чернечий ліс» (а заказник у свою чергу частиною НПП). Його створили у 2018 році. До слова, наукове обґрунтування на створення заказника з’явилося ще у 2008 році, тобто 10 років знадобилося природоохоронцям та науковцям, щоб отримати погодження депутатів Київської ОДА на створення нового об’єкта ПЗФ в регіоні. Виходить, що на загал державні органи влади тільки «за» збільшення заповідних площ, до чого нас зобов’язують міжнародні угоди та природоохоронні конвенції, а на практиці все навпаки.

ОДНА ДІБРОВА НА ВСЮ ЄВРОПУ

Між тим, взяти під охорону усі понад 17 тисяч гектарів досі не створеного НПП «Приірпіння та Чернечий ліс» Україну зобов’язує Бернська конвенція. Два роки тому за рішенням Постійного комітету Бернської конвенції цей ліс увійшов до Смарагдової мережі Європи. Правда, Україна досі не ухвалила закон про об’єкти Смарагдової мережі (за відповідний законопроєкт не набралося достатньої кількості голосів під час розгляду у ВРУ, повторний розгляд заплановано на вересень).

Чому Європа вже визнала цінність «Приірпіння та Чернечого лісу», а ми – досі ні? «Цей лісовий масив починається тут, біля Лісників та Ходосівки, примикає до русла Дніпра, далі тягнеться уздовж південної частини міста до Голосіївського парку, - додає Леонід Городецький. – І саме цей ліс – це частина Дніпровського екологічного коридору».

Голова «Української природоохоронної групи» Олексій ВАСИЛЮК пояснює детальніше, чому ці ліси важливі у першу чергу для міграції птахів: «Україна знаходиться у центрі Європи та є частиною міграційних шляхів птахів. Дніпро для них головний орієнтир. Лісові птахи живуть під кронами дерев, летять та мігрують так само між кронами дерев. І саме через цей ліс птахи облітають Київ. Ця територія досить вузька, всього кілька кілометрів шириною, тому важливо зберегти цю ділянку».

І якщо нам не байдуже до птахів, то, вочевидь, не все одно і до інших цінностей досі не створеного нацпарку. У заказнику «Чернечий ліс», що має стати частиною НПП «Приірпіння та Чернечий ліс», збереглася чи не єдина природна діброва на всю Європу, площею 200 гектарів.

«Найбільш поширеним видом дерев до освоєння людьми території Європи були дуби, - розповідає Олексій Василюк. – Діброва – це найбагатший ліс, який може бути у Європі. Із дубом черешчатим пов’язано понад чотири тисячі видів живих організмів. За моєю спиною – діброва, старі дуби віком від 70 до 200 років. Колись так виглядали ліси Європи, яких зараз немає. Такого місця, як тут, майже ніде не можна побачити. Тому що всі природні діброви були вирубані. І навіть в Україні, де є дубові ліси, тепер це переважно штучні насадження».

Олексій Василюк зазначає, що як тільки територія отримає статус нацпарку, діброва стане частиною екологічної стежки і її найцікавішою локацією. Нинішнє літо, досить вологе і без засух, дозволило діброві розгулятися на повну силу. Стовбури дубів заховалися за вітами праліску, видно лише верхнє гілля вікових велетів. І хоч зараз невідомо, який вердикт винесуть цим лісам, мешканці кажуть в один голос – «Ми свій ліс не віддамо!».

 

Інна ЛИХОВИД, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів