На Кіпр у «розпал кризи»

Острів вразив неквапливим ритмом життя, камерною атмосферою та європейськістю

Про Кіпр кажуть, що тут зустрічаються Африка, Азія і Європа. І водночас у країні дуже міцно вкорінена православна традиція – спадок Візантійської імперії. Біблійні перекази тут матеріалізуються. Наприклад, першим єпископом Християнської Церкви на Кіпрі був той самий Лазар, якого згідно з Біблією Христос воскресив із мертвих. У місті Ларнака досі функціонує храм св. Лазаря (на фото), збудований у Х столітті на місці другого поховання цього християнського святого.

Кіпрська православна церква відіграє дуже важливу роль у збереженні національної свідомості кіпріотів. На фото – нова будівля архієпископії, що є резиденцією глави місцевої Церкви, та пам’ятник архієпископу Макаріусу, що був водночас главою Кіпрської держави у 1960-1977-му роках.

Собор святого Іоанна на території архієпископії.

На Кіпрі 10 храмів охороняється ЮНЕСКО через їх архітектурну унікальність. Завдяки спеціально встановленим подвійним дахам у храмах зберігаються унікальні старовинні фрески. А кращі зразки кіпрського іконопису та мозаїк візантійського періоду можна побачити у музеї Візантії, розташованому на території архієпископії Кіпру. Чи не найбільший скарб музею – мозаїки V століття. Створені ще до періоду іконоборства та утвердження іконописного канону, вони є портретними зображеннями реальних людей, які, незважаючи на те, що використовується достатньо грубий матеріал для передачі образів, мають власні риси. До слова, у музеї Візантії можна самому навчитися виготовляти мозаїки.

Минулого року Кіпр відвідало 2 мільйони 630 тисяч туристів. Найчастіше приїжджають сюди британці. Туристи із пострадянського простору за кількістю на четвертому місці. А минулого року спостерігався значний приріст кількості туристів з України. Саме тому уряд Кіпру, закривши туристичні представництва у дев’яти країнах світу, відкрив його в Києві. На фото – пішохідна вуличка у Нікосії.

Демаркаційна лінія між Кіпром та його окупованою турецькими військами частиною проходить через старе місто кіпрської столиці. Саме так виглядає один із пропускних пунктів у Нікосії.

Заклик до миру. Лавочка із таким неординарним написом знаходиться поруч із пропускним пунктом.

Мечеть Селіме на честь сина Роксолани Селіма ІІ, а колись Софійський собор розташована вже в окупованій частині Нікосії.

Попри те, що острів залишається популярним місцем паломництва християн, тут також відчутна присутність древнього елліністичного світу. У назвах вулиць, пам’ятниках, місцях, що пов’язані з культом Афродіти і досі залишаються цікавими для туристів. Але найголовніше – до залишків древньої Еллади можна доторкнутися у прямому сенсі цього слова. На Кіпрі функціонує декілька археологічних парків. На фото – театр в археологічному парку Куріон. Це місто-держава виникло у ХІІ столітті до нашої ери і було зруйноване землетрусом у ІV столітті нашої ери.

Ще один археологічний парк розташований у Пафосі. Він став підставою для входження міста у список світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Там, де раніше були земельні ділянки та цехи, у 1960-х роках археологи виявили мозаїчні підлоги давньоримського періоду. На фото – мозаїка з будинку Діоніса.

Ще один археологічний парк розташований у Пафосі. Він став підставою для входження міста у список світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Там, де раніше були земельні ділянки та цехи, у 1960-х роках археологи виявили мозаїчні підлоги давньоримського періоду. На фото – мозаїка з будинку Діоніса.

В археологічному парку у Пафосі можна також побачити залишки будинку проконсула Кіпру, лікарні, театру, місце, де знаходилася агора – міська площа, на якій відбувалися народні збори.

За легендою саме до цього місця грецька богиня Афродіта припливла на мушлі. Відтоді бухта носить її ім’я.

Бухта Афродіти користується шаленою популярністю у туристів. Як колись сама грецька богиня – у древніх кіпріотів. В елліністичний період на Кіпрі існував культ Афродіти. А правителі древнього Пафоса вважали, що ведуть свій рід від самої богині. Власне, й легенда про Пігмаліона, що втілив образ прекрасної Афродіти у мармурі й закохався у своє творіння, має «кіпрську прописку».

Цілком можливо, що це оливкове дерево було свідком падіння елліністичного Кіпру та зародження Кіпру християнського, адже йому – понад півтори тисячі років. Тепер це туристичний об’єкт.

Фортеця у Ларнаці. Це місто – одне з найбільш цікавих та значущих з історичної точки зору на Кіпрі. З попередником Ларнаки – древнім Кітіоном пов’язують відомого грецького філософа Зенона, що заснував школу стоїків. Ще раніше тут розгорталися події персидських воєн. Вже з сучасної Ларнаки полетів перший літак. Тут вперше з’явилося освітлення тротуарів і жінки одягли спідниці замість традиційних халатів і шароварів. Зрештою, саме у Ларнаці у 1878 році вийшла перша газета острова – «Кіпр».

Не менш цікавий в історії Кіпру венеціанський період. На фото – архітектурна пам’ятка цього періоду, оборонна фортеця 1567 року.

Кіпріоти, принаймні ті, яких ми зустрічали, свою роботу роблять з любов’ю. Можливо, тому країна справляє таке приємне враження.

На острові практично немає великих промислових виробництв. Утім, є безліч невеличких приватних майстерень, де кіпріоти виготовляють вино, сир та традиційні солодощі. На фото – процес виробництва лукуму на фабриці у селі Героскіпу.

Вино на Кіпрі виготовляють з V тисячоліття до нашої ери. Тут ростуть особливі сорти винограду, яких немає більше ніде в світі. До слова, виноград на острові не хворіє філоксерою. А виноробство тут – приватна справа. В одному селі може водночас функціонувати кілька винарень. Сім’я Замбартас поєднує у своїх винарнях (на фото) досвід Франції, Австралії, Великобританії та кіпрські традиції.

Так майстерні, де виготовляли вино, виглядали на Кіпрі у давні часи. На фото – музей виноробства у містечку Омодос.

Вражає, що на Кіпрі немає депресивних сіл. В усіх населених пунктах ви побачите комфортні кількаповерхові будинки, європейські дороги. А сільська молодь часто їде навчатися до Європи, щоб потім повернутися і займатися власним маленьким виробництвом. Щоб розвиватися і бути включеними у світовий контекст, кіпріотам не потрібно переїжджати до столиці. А міст на острові всього шість. На фото – вуличка у Нікосії.

У селі Васа всього 250 жителів і … п’ять храмів та сучасно обладнаний музей освіти і сільської культури. Створений на кошти Кіпрської організації вчителів, він допомагає місцевим дітям на практиці зрозуміти, як навчалися їхні дідусі та бабусі, а також попередні покоління села Васа.

Фреска із музею освіти села Васа.

Наразі на Кіпрі, незважаючи на так звану кризу, працює чимало персоналу із пострадянського простору. До слова, нинішні складні процеси в економіці пояснюють, зокрема, тим, що Кіпр завжди був у ролі м'яча, який перекидали між трьома континентами. Сьогодні ж проблема економіки острова знаходиться на межі відносин Росії та ЄС.

У культурі Кіпру залишили свій слід і вихідці з України. На фото – ікона святого Луки, архієпископа Сімферопольського і Кримського. Цей видатний лікар, теоретик з проблем гнійної хірургії, що під час ІІ світової війни врятував життя багатьом людям, дуже шанований на Кіпрі. Його ікона знаходиться у храмі святого Лазаря у Ларнаці.

У храмі святого Миколая під дахом ХІІ століття є фреска, що має для нас особливе значення. Напис на ній залишив Василь Григорович-Барський, який вважається одним із найцікавіших іноземних істориків, що залишили свідчення про Кіпр початку ХVІІI століття. Цей киянин, поліглот приїжджав до Кіпру двічі. Другий його приїзд виявився тривалим через початок епідемії чуми. Перебуваючи на Кіпрі, Василь Григорович-Барський був викладачем церковного училища у Нікосії та поєднував викладацьку роботу із паломництвом. Під час своїх паломницьких подорожей він багато записував і замальовував. Його праця потрапила до дослідників-кіпріотів лише у 1956 році. Сьогодні вона вважається важливим історіографічним свідченням про Кіпр ХVІІI століття.