Мистецтво стріт-арта замінило в Харкові на декілька днів французько-український словник. Художник-мураліст із Парижа показав харків'янам свої роботи, фільм про творчі подорожі по Україні і розмалював будівлю у старій частині Харкова.
На малюнках Жюльєна Маллана на прізвисько Сет найчастіше зображені діти, які сидять або лежать спиною до глядача і розглядають щось невидиме перед собою. Іноді ми бачимо людину, голова якої занурюється в незрозумілу речовину – чи то стіну, чи то якусь рідину; від занурення розходяться кола. Фарби надзвичайно яскраві й теплі. Малюнки, зроблені на стінах міських жилих або покинутих будівель у різних куточках світу – в Індонезії, Сенегалі, Камбоджі, В'єтнамі, Китаї, Бразилії, Мексиці, Палестині, сам художник фотографує на пам'ять. Саме ці фото були розміщені у харківській галереї сучасного мистецтва – «ЄрміловЦентрі». На багатьох фото можна побачити місцевого жителя, який розглядає малюнок, – у такий спосіб 40-річний парижанин Жюльєн Маллан спілкується з людьми різних національностей близькою йому мовою арта, об'єднує різні культури.
Уже 10 років він їздить по різних країнах світу, де залишає в подарунок свої малюнки. Про свої подорожі знімає документальні фільми для телеканалу Canal+. У червні 2012 року він з оператором добрався до України. Познайомився в Інтернеті з трьома українськими майстрами графіті із Севастополя, Києва і Львова, разом з ними створив декілька робіт і фільм про творче спілкування, який представив харків'янам.
«Навіщо ви це робите? Що ви хочете сказати цими малюнками?» – цікавилися глядачі. «Я намагаюся зробити людям подарунок, тому що вони дарують мені свій світ і частину свого життя, – пояснив Жюльєн. – Насправді це взаємний обмін. Спілкування з людьми різних країн збагачує мене набагато більше, ніж гроші. Іноді здається, що це мій обов'язок – їздити по світу і зустрічати різних людей. Це справжнє щастя». При цьому художник запевняє: «Я – закрита людина, і лише в процесі творчості відкриваю себе».
Найбільше його турбує уніфікація світу, що дедалі поглиблюється, нівелювання культурних особливостей різних країн. Паризький художник наполегливо шукає зникаючі традиції, працює з майстрами, які ці традиції зберігають, і намагається використовувати їх у своїх роботах. Співпраця з місцевими художниками – це основна мета подорожей Жюльєна. Він згадує про дівчину – художницю на тканині, з якою працював в Індонезії. Вона багато чому його навчила. Жюльєн запевняє: кожна країна його змінює. Особливо, за його визнанням, на нього вплинула Бразилія і музика в стилі босанова. Однак Україна надихнула не менше. «Після України я більше не буду малювати так, як раніше», – запевняє він.
Україну він побачив дуже різною за кольором і станом у різні пори року: сірою – взимку, яскравою, зеленою та різнобарвною – навесні та влітку. Малюнок, який Жюльєн декілька днів створював на стіні житлового будинку на вул. Муранова разом із групою художників «Ку-2», народився в його уяві вже в Харкові, але він є проекцією сприйняття художником українського арта, де він знайшов багато релігійних мотивів. Високо оцінив техніку і бачення харків'ян, зацікавився харківськими графіті, зокрема легендою вуличного андеграунду Мітасовим.
Головним для справжнього художника Жюльєн Маллан вважає почуття свободи і в усьому намагається боротися зі штампами і закостенілими формами. «Я хотів би змінити у світі абсолютно все – все, що стосується системи, – розповідає Жюльєн Маллан. – Я щасливий, коли бачу людей, які створюють арт і вміють спілкуватися його мовою. Будь-який процес творчості – танець, музика, малюнок – це крок до радості».
