В експозиції представлено майже шість десятків полотен Івана Степановича. Ці картини можна розділити на декілька розділів, що яскраво ілюструють самобутній почерк і різні періоди творчості художника.
Краса в роботах Марчука - портретах, пейзажах, абстракціях - це краса самої природи. Складні деталі створюють неповторно цілісний образ. У його полотнах є і безумство, і задушлива туга, і спокій, а також смуток за тим, що пішло безповоротно...
- Мистецтвознавці не знають, що про мене писати. Вони вигадують імена, шукають поезію, складають ґрунт, з якого я, на їхню думку, повинен був прорости. А я виріс на каменях і не визнаю ніяких традицій, я просто з'явився. Вони ж не хочуть погодитися, що так буває, - каже Іван МАРЧУК. - Знаєте, я завжди заздрив поетам. Поет взяв клаптик паперу, їде у трамваї - і вже працює. А художник - це ціла індустрія! Якби у мене було більше місця, то фарби не в банках, а у відрах стояли б. Я б їх розливав і в них качався. У мені дуже багато експресіонізму, який нікуди подіти.
Одного разу я дивився на зимовий ліс: голі дерева на тлі неба, немов мереживо. Це була така краса, такі ритми! Здавалося, можна взяти широкого пензля, мазнути - і будуть дерева. Я вигадав «плентанізм»,бо мені дуже хотілося відзначитися. Тоді ще були фарби, що дуже добре підходили для цієї технології, - петербурзька темпера. Вона дає переливи, вібрацію і рельєф... Для останньої серії я використовую американський акрил: він дає дуже рівні мазки, і зовсім незрозуміло, як це намальовано. Ці картини дуже чисті, вони до мене немов з небес спустилися...
Для мене мистецтво - це життя і одкровення... Я ненаситний, голодний на нове, маю щоденну потребу працювати - як вітряк на вітрі!
Організатори вернісажу підкреслюють, дуже символічно, що роботи легендарно Марчука виставлені в Музеї історії Києва до річниці відкриття музейно-виставкового центру.
Іван Степанович завжди пише вільно і розкуто, а його нестримні творчі польоти і потужна експресія не дають спокою ні самому автору, ні нам - глядачам!
ДОВІДКА «Дня»
Іван Марчук народився 12 травня 1936 р. в селі Москалівка на Тернопільщині. Навчався у Львові в училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша та в Інституті прикладного мистецтва. До 1988-го творчість Марчука офіційно не визнавалася Спілкою художників, хоча Іван Степанович активно писав, представляв свої полотна на виставках у різних містах колишнього СРСР. З 1989 живописець жив і працював в Австралії, Канаді та США (як він сам каже «я був людиною світу». 2001 року майстер повернувся в Україну, зараз живе у Києві.
Іван Степанович увійшов до британського рейтингу «100 геніїв сучасності». Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Всього до «Золотої гільдії» входить тільки 51 художник. Іван Степанович - народний художник України, лауреат Шевченківської премії.
