Напружений щоденний графік роботи в редакції школярі відчули вже в перші дні. Виїзд на місце події, тематичні завдання, перші розшифровки та переписування текстів – усе це уже в «днівському» арсеналі студентів. За цей час більшість учасників навіть не усвідомили, що вони в одному з найстаріших міст України, де впродовж століть приймали доленосні для нашої дежави рішення — у Києві. Редакція вирішила негайно виправити цю помилку. Нещодавно, на шпальтах “Дня” вийшло цікаве інтерв'ю з членом Ліги екскурсоводів і авторкою проекту “Життя — в подорожах” Наталією Горбачовою (чит. №106 від 19 червня 2015 року). І сьогодні ми мали унікальну нагоду “пройнятися духом старовинного міста з характером” в супроводі небанальних коментарів пані Наталі. До речі, окрім студентів зі Львова, Чернівців та Одеси (дехто в столиці вперше), нинішня екскурсія стала чудовою нагодою поглибити знання про рідне місто школярам навіть зі столичною пропискою.
«Київ – для кожного свій, — говорить екскурсовод. — І для киян, і для гостей міста. Насправді, інколи дуже хочеться подивитися на нього очима людини, яка приїжджає вперше. Бо ми настільки давно тут живемо, що маємо «затертий» погляд: визначні місця сприймаємо буденно. Тому спробую сьогодні показати вам «інший» Київ».
Розпочалася прогулянка з “серця” української інтелігенції - «латинського кварталу». Тут і будівлі Київського національного університету, і колишні гімназії. Дивовижно, коли ходиш тими ж коридорами, що й свого часу Тарас Шевченко, Микола Пирогов, Отто Шмідт і Михайло Грушевський...
Далі — будинок зі скляним куполом, де майже століття тому засідала Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським. Наступна зупинка – будівля колишньої Київської чоловічої гімназії №2. Її учнем був колись Павло Чубинський. А тому, разом із гідом школярі виконали найвидатніший його твір – гімн України.
За три години екскурсії Наталя Горбачова представила столицю – як місто контрастів. Тут і Володимирський собор з унікальними розписами, і розкішна архітектура 19 ст. «дохідних будинків», і «дім покинутих жінок», що є класичним представником бідної на форми радянської архітектури… Побачили «штаб-квартиру» клубу «Родина», Золоті ворота… А ще – пам’ятник їжачку «Лошадка», ручних воронів в одному з дворів і арт-об’єкти, вирізьблені з дерев, які неможливо викорчувати.
І, нарешті, остання зупинка, найважливіша — Софія Київська! З її звуками і «дорогою предків», що з’єднує дзвіниці Михайлівського собору та Софії… «Якщо десь і є серце Києва, то воно саме тут», — підсумувала пані Наталія.
ВРАЖЕННЯ
Вікторія ПРИМАК, студентка Львівського національного університету імені І. Франка:
— Я полюбила Київ з першого погляду і з першого кроку. Хоч все своє життя до вступу в університет я жила в Чернігівській області — в Києві бувала нечасто, переважно у справах. Тому часу оцінити столицю як культурно-історичне надбання народу, як духовно-інтелектуальну кузню, що викувала цілу плеяду талановитих українських митців та науковців, я часу і можливості не мала. Суботня екскурсія, що відбулася в рамках Літньої школи журналістики «Дня», збагатила мене неабиякими знаннями. Цікаво було почути від досвідченого екскурсовода практично все, зокрема, що завдяки старій своїй назві університет Шевченка пофарбований у червоний колір. Зацікавив і мистецький потенціал Прахова, який розмальовував Володимирський собор. А ще сподобалася історія про «дім покинутих дружин» навпроти оперного театру. Як сказала на початку знайомства екскурсовод, Київ для кожного свій. Для мене тепер він не тільки мегаполіс з широкими проспектами і галасливим метро, а й місто-легенда зі своїми таємницями, відомими синами-дочками і золотоверхими соборами.
Тетяна ЛІТВІНЧУК, студентка Київського національного університету імені Т. Шевченка:
— Сьогодні нам показали частинку невідомого більшості туристам Києва, я б сказала — столиці очима самих киян. Ми побачили не тільки собори і пам'ятники, які традиційно трапляються у туристичних довідниках, а й особливості та затишні куточки величного міста, про які мало хто знає. Раніше часто чула від друзів і знайомих, що Київ — негарне місто, особливо порівнюючи зі Львовом, Ужгородом чи Чернівцями, а після цієї екскурсії почула захоплені відгуки про місто від львів'ян і одеситів. Це справді дивовижно, як можна по-різному поглянути на місто, в якому ти вже 2 роки живеш, зрозуміти його. Дякую екскурсоводу за можливість відчути атмосферу «іншого» Києва.
Дар'я ТРАПЕЗНІКОВА, студентка Київського національного університету імені Т. Шевченка:
— Живу тут уже 2 роки, тому маршрут, яким ми рухалися сьогодні, знаю дуже добре. Але пані Наталя зацікавила несподіваними фактами та аргументованими спростуваннями міських байок. Ця екскурсія надихає на продовження знайомства з улюбленим містом. У серпні шукатиму далі незвичайні місця на кшталт дворика з воронами на Рейтарській, де ми побували під час сьогоднішньої прогулянки.
Мар’яна ЧОРНІЄВИЧ, студентка Національного університету «Львівська політехніка»:
— Екскурсії — це завжди цікаво. Жити в місті це одне, а от знати його історії, цікавинки, хто, де, чим жив — це значно краще! Ми сьогодні слухали, співали, сміялись, дивувались... Київ направду вартий уваги, потрібно лише знаходити час аби краще з ним познайомитись, сподіваюсь, що ми, літньошколярі, ще матимемо не одну нагоду впевнитись, що наша столиця — неповторна і більше ні в кого такої немає.
Наталія БЕЗВОЗЮК, студентка Одеського національного університету імені І. Мечникова:
— Екскурсія Наталі Горбачової — не з розряду тривіальних — з безліччю імен, дат і деталей. Навпаки, це «жива» прогулянка історичною частиною міста, подорож часом від доби могутньої Київської Русі за Ярослава Мудрого до сучасної України. Розповіді про київську архітектуру пані Наталя будує на фактах з життєвих шляхів видатних людей, якимось чином пов'язаних з будівлями. На мене, як на людину, яка в Києві уперше, особливе враження справили монументальні фрески, розписи Володимирського собору, написані неканонічно, світськими митцями. З'явилося бажання мандрувати Києвом та вивчати його історію.
