Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

Проня, Голохвастий і… порося у мальвах

Під завісу 149-го сезону Національна опера презентувала прем’єру «За двома зайцями», яка зібрала великий столичний бомонд

Уперше герої Михайла Старицького затанцювали й постали колоритними персонажами. Під час дійства глядачі сміялися від душі, й практично після кожної картини лунали овації. Подивитися прем’єру прийшли відомі особистості: композитори,  керівники театрів та ансамблів, диригенти, а у антракті зірку Молодого театру Тамару Яценко «атакували» глядачі з проханням дати автограф від «найкращої Проні Прокопівни», якою була популярна акторка впродовж понад двох десятиліть. До речі, майстрині сцени балет сподобався, але вона вважає, що танцювальна Проня «ну дуже худенька, але ж балерин товстих не буває… та харизму героїні Тетяні Андреєвій вдалося передати, ну а Свирид Петрович (Ярослав Ткачук) просто класний. І взагалі — вражаюча музика, оригінальна сценографія, костюми й майстерність танцівників подарували свято мистецтва»…

Автором музики  є відомий композитор Юрій Шевченко, який тонко відчуває специфіку сцени, а в його творчому доробку чимало резонансних театральних робіт у Театрі ім. І. Франка, Російській драмі, Молодому театрі. Маестро  також написав музику до багатьох вистав українських периферійних театрів, театрів ляльок, теле- та радіовистав.

— Юрій Валентинович — блискучий мелодист, і кожна його робота має свій колорит, — вважає Леся ОЛІЙНИК, мистецтвознавець. — Успіх прем’єри балету «За двома  зайцями» багато в чому відбувся саме завдяки яскравій музиці, написаній Юрієм Шевченком. Мені здається, що саме нотна партитура  надала поштовх хореографу Віктору Литвинову й сценографу Сергію Маслобойщикову  створити оригінальну постановку, де відчувається колорит п’єси
М. Старицького, якого було талановито «прочитано» нашими сучасниками. Дуже тонко розставлені всі акценти оркестрантами театру під орудою диригента Володимира Кожухаря. Саме музика — гротескова, яскрава, фантазійна і колажева, з використанням знайомих й улюблених мелодій, давала танцівникам широке поле для розкриття колоритних образів цієї популярної історії. Думаю, що цей балет буде мати щасливу долю й стане однією з візитівок Національної опери України».

Сценограф Сергій Маслобойщиков створив  цікаві декорації — мальви, які перетворюються то на київський пейзаж, то на знамениту Андріївську церкву. Ці квіти навіть «росли»  через тулуб величезної свині, яка розляглася у кутку сцени, й біля неї відбувалася ця історія…

Тетяна Андреєва — автор ідеї,  лібрето й виконавиця ролі харизматичної Проні Прокопівни Сірко, романтичний образ Галі створила Тетяна Льозова, колоритну Секлету зіграла Ксенія Іваненко, та улюбленцем дівчат на сцені й у залі став Ярослав Ткаченко (Свирид Петрович Голохвастий), який продемонстрував і віртуозність,  як танцівник, і свою акторську майстерність... Комедійна історія про збанкрутілого спритного цирульника, який шукав вихід зі скрутного фінансового становища шляхом «вполювання» багатої нареченої, перетворилася у трактовці танцівників Національної опери на сучасну музичну виставу з яскравими костюмами, декораціями й гротесковими персонажами. 

Тетяна ПОЛІЩУК, «День». Фото Руслана КАНЮКИ, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів