Приємне та корисне
40 українських дизайнерів, 200 найзнаменитіших моделей одягу, створених ними в період з 1991 р., представили блиск і шик вітчизняної «індустрії краси» на виставці «In progress. Дрес-код України доби Незалежності», яку організували заради... новітньої історії України.
— «Дрес-код України» чудово вписується у новий «курс» «Арсеналу». Ми хочемо робити проекти з широким культурологічним контекстом, — розказала «Дню» Леся ОСТРОВСЬКА-ЛЮТА, генеральний директор «Мистецького Арсеналу». — У цій виставці є позиція, жива думка... Куратор проекту, історик моди Зоя Звиняцьківська розглядає крізь призму історії новітню історію незалежної України. А саму моду — в контексті сучасного мистецтва...
«УКРАЇНСЬКИЙ ГЛАМУР»
За словами З. Звиняцьківської, задум такої виставки виник ще років десять тому. Коли вона взялася писати книжку, в якій аналізує, як змінювалися за роки незалежності наше суспільство та Україна. Завдання в «Арсеналі» виконано майже ідеально. «Мінусом» гігантської експозиції, яка зайняла чи не весь перший поверх гігантського «Арсеналу» (а тепер уявіть собі, яким дивом вдалося зібрати стільки експонатів, створених нашими модельєрами, починаючи з 1991 р.), можна назвати хіба що певну пафосність. Так, поряд з нарядом першої леді країни Марини Порошенко, в якому вона була на інавгурації Президента, можна побачити і стенд дизайнерських суконь в етнічному стилі (з ручною вишивкою, мережками, мереживом, бісером) від Роксолани Богуцької, які було створено спеціально для Катерини Ющенко...
З гумором, до речі, на «Дрес-коді України» також все гаразд. Хочете анекдотів про нових росіян — «брател» у малинових піджаках на кшталт першої половини 1990-х? Цілий зал присвячений відповідному періоду нашої історії, прикрашений муралями з зображеннями цих «героїв часу», та ще й текстами анекдотів. А блиск сучасної поп-тусівки знаменує... кінна статуя з «дзеркального» скла, наче дискотечна куля, на якій височіє манекен у сценічному костюмі із срібної парчі зі стразами — таким був костюм для виступу співачки Олі Полякової авторства Ганни Бублик...
Експозиція розбита на тематичні розділи: «1991—1997. Нові свободи. Нові еліти», «1997—2010. Діалог з національною традицією. Український гламур» та «2010 — наш час. Новий урбанізм. Антигламур та Нові критерії успіху». Кожному розділу відведено по два зали, а там...
Сам час, здається, воскрес і вирує яскравими фарбами! Ось — золото, парча, витиснена шкіра, хіпі- і рейв-шик зразка 1990-х. (Пригадую становлення Вікторії Гресь, котра розпочинала як театральна художниця, або ж благоговійний жах публіки на показах перед колекціями Олексія Залевського.) А ось — бачу піджак авторства художника Іллі Чічкана, з колекції арт-критика і куратора Костянтина Дорошенка.
Опісля одягнених «по-багатому», в золото і стрази, наприкінці 1990-х — на початку 2000-х, епоха помаранчевого Майдану залишила по собі пам’ять у вигляді «національних» мотивів у творчості більшості дизайнерів. (Так-так, саме в цьому розділі виставки — фантастичної краси сукні та аксесуари від Роксолани Богуцької, Оксани Караванської та К° — дизайнерок, чиї імена тріумфально «гриміли» в середині минулого десятиліття.)
ХАЙ-ТЕК, МІНІМАЛІЗМ І ПРАГМАТИЗМ
Наш час — це суцільний хай-тек, мінімалізм і прагматизм. І «ресайклінг» — від модельєра-художниці Ясі Хоменко (одяг, створений із перероблених матеріалів, цю практику сьогодні вважають особливо «екологічною»).
— На конкурсі Alta Moda 1996-го я випустила на подіум модель, «одягнену» лише в кубічну конструкцію з поліетилену. Світло потрапляло у куб — і здавалося, наче оголений чоловік плаває в акваріумі. Гра світла так мене надихнула, що були створені ще фігури, «заповнені» світлом. Це на їхньому тлі сьогодні відкривала виставку Марина Порошенко, — розповідає художниця Оксана ЧЕПЕЛИК.
Після перемоги в конкурсі того ж 1996 року вона гостювала у Франції на запрошення Кардена. Пам’ять про це не зникає, як і сама краса, свого часу створена нашими дизайнерами...
— Історія матеріальної культури — це історія про нас, громадян України. Про наші страхи та мрії, бажання та упередження і про те, яким чином вони змінювалися упродовж усіх років незалежності, — каже куратор виставки Зоя ЗВИНЯЦЬКІВСЬКА. — Від 1991-го минуло вже 26 років, і зараз я просто фізично відчуваю, як те, свідком чого ми були, зникає. Ми маємо зберегти пам’ять!
...«In progress. Дрес-код України доби Незалежності» — це не лише теоретичні роздуми про «час і себе». Є також освітня програма, яка, сподіваюся, зацікавить не лише поціновувачів мистецтва й моди.
Лінор Горалік проведе лекцію «Гламур та ін.: нова естетика та постперебудовний костюм». Згодом влаштуємо публічні дискусії. Одну присвятимо проблемі, яка останніми роками стала актуальною для України: як можна і як не можна поводитися зі старими, «історичними» вишиванками. Зараз старовинний одяг перешивають, «осучаснюють», але дослідники-фольклористи проти цього. Тож хто має рацію: наука чи пересічні споживачі?
Ще одна дискусія має відбутися після презентації відомого сайта ragu.li. Хочемо запросити його представника, а також експертів, у тому числі й юристів. І разом з’ясувати: чи можна, з юридичної та етичної точки зору, використовувати в публічній сфері фото людей, як це робить «Рагу.лі»?
За програмою вернісажу заплановано покази молодих вітчизняних дизайнерів, зокрема Ясі Хоменко, Маші Реви та ін.
Виставку можна побачити до 6 серпня.