Мої дорогі! Поставте собі питання: що про вас одного дня скаже історія?
Йосип Сліпий, український дисидент, єпископ Української греко-католицької церкви, кардинал Римо-католицької церкви

Шляхами аристократичного та козацького духу

Новий інтелектуальний маршрут Літньої школи журналістики «Дня»: від Качанівки до Соколиного хутора

З року в рік газета «День» популяризує інтелектуальні мандри та частує своїх «школярів» естетичною та патріотичною поживою. Свіжу порцію вітамінів для роздумів ХІ Літня школа журналістики отримала у Качанівській садибі та Соколиному хуторі у суботу 13 липня. Студенти разом із співробітниками редакції завітали до історичних осередків Чернігівської області для того, щоб відкрити очі на іншу Україну – аристократичну, інтелігентну, і навіть козацьку.

Спочатку молодь «Дня» ознайомилися з дворянською садибою Качанівка, де колись вирувало культурно-мистецьке життя. Як дізналися літньошкольники, першим власником садиби був Федір Качанівський, який передав майбутній заповідник своєму братові Івану. Саме від прізвища цих дворян і походить назва території. Свого ж тріумфального розвитку та слави культурно-мистецького осередку місце набуває в період власності аристократичного роду Тарнавських. Саме тоді один із постійних відвідувачів маєтку Микола Костомаров називав Качанівку «українським вирієм, куди злітається учене, художнє і письменне птаство».

Не лише дивовижна природа, свіже повітря та пташиний спів створювали відчуття естетичної насолоди, а й люди. Наприклад, біля палацу натхненно творили молоді художниці, з-під пензлів яких народжувалося зображення старовинної історичної споруди. Студентка Київської школи мистецтва Марина розповіла чому саме ці краєвиди стали об’єктом для натхнення: «Качанівка дає мені змогу єднатися з природою. Тут відчуваєш справжню свободу думки та дії. Після задушливого та шумного Києва заповідник видається справжнім оазисом краси та спокою. Ця атмосфера відкриває у мені нові творчі можливості, а також є ще одним приводом пишатися своїм народом».

Школярі встигли роздивитися майже всю садибу. Вони навіть потрапили до кімнати, де колись зупинявся Кобзар. До речі, родина Тарнавських була першою, кому Тарас Шевченко надіслав свою славетну «Катерину». Вона довгий час зберігалася у стінах маєтку і тільки з часом поему надіслали до Чернігова. Улюбленим місцем Кобзаря був тисячолітній дуб, який ріс у парку. Відпочиваючи під ним, Тарас Шевченко оспівував покріпачену долю свого народу.

Побачивши вітальню, в якій колись лунали твори українських митців Михайла Глінки, Семена Гулака-Артемовського, Миколи Гоголя, «літньошкольники» не змогли втриматися та самі долучилися до високого. Талановита Ірина Лазуркевич з Львівського національного університету імені Івана Франка імпровізувала на старовинному фортепіано кінця  ХІХ – початку ХХ століть. Під час гри здавалося, що маєток затамував подих і поринув у цю щиру та душевну мелодію.  

Студенти глибоко відчули музику та атмосферу аристократичного палацу, і гуляючи старовинним парком,  самі почали співати... Такими душевними моментами була переповнена поїздка до Качанівки.  

На цьому пригоди учасників ЛШЖ не закінчилися. Далі вони завітали до справжнього оазису українського зеленого туризму - Соколиного хутору, де отримали подвійну порцію думок та емоцій. Перш за все, школярів «Дня» почастували справжнім польовим кулішем, узваром та млинцями. А свіже сіно під ногами дозволило їм відчути себе у справжніх «хутірських» умовах.

Засновник хутора Микола Череп, який працює над розбудовою свого проекту уже 12 років та чимало досяг на цьому шляху, зазначив: «Для мене це не просто робота, для мене – це життя, особлива філософія. Я займаюсь вивченням козацтва вже майже 25 років. Уся моя родина живе за козацькими законами та традиціями. Я своєму онукові уже на перший День народження подарував кинжал та спеціальний одяг».  

А далі розпочалося неймовірне кінне шоу. Мужні козаки та тендітні козачки показали складні та небезпечні трюки, які навряд чи можна побачити навіть по телевізору. А сам пан Микола продемонстрував майстерне та віртуозне володіння шаблею, розрубуючи зв’язки очерету перед обличчями холоднокровних та безстрашних воїнів Соколиного хутору. Учасників Літньої школи особливо вразив колоритний та автентичний зовнішній вигляд усіх працівників.

Кульмінацією зустрічі стали показові вистріли з трьох гармат. А от відвідуючи українську хатинку, ніхто не очікував побачити у хаті-мазанці, якій близько 150-ти років, телевізор та ванну кімнату. Та перлиною подорожі «літньошкольників» стало відвідання історико-етнографічного музею. Невелике приміщення вмістило в собі велику кількість старовинних речей, серед яких був ткацький верстат XVІІІ-ХІХ століть. Та з приїздом команди «Дня» колекція музею поповнилася новими експонатами: фотоальбомом та «бронебійними» книгами з нашої бібліотеки.

Детальніше про Соколиний хутір читайте у новому випуску глянцевого додатку "Маршрут №1".

Зустріч з історією завжди хвилює. Особливо, коли під ногами земля, по якій ходили ті, чиї вірші цитує душа народу, коли бачиш реальні докази існування козацьких традицій. То ж розуміння необхідності подібних подорожей, які потрохи відкривають історичну спадщину держави, інколи навіть важливіше, ніж щоденне тренування професійних навичок журналіста у межах редакції.

P.S. Висловлюємо подяку туристичній компанії "ORNAMENT України" за допомогу в організації поїздки.

Олександра Чернова, Олена Зашко, Літня школи журналістики «Дня». Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів