Виставка «Велике і величне» − концептуально потужна мистецька подія, приурочена до святкування 1025-ліття Хрещення Русі. Масштаб проекту вражає: зібрано 1000 експонатів із 35 художніх, історичних та археологічних музеїв України, а також цінні предмети із 6 приватних колекцій. Оригінальність експозиції зумовлена й амальгамністю її побудови: художні твори демонструють поруч з археологічними артефактами та історичними пам'ятками. «Ви звернули увагу? У кожній залі представлені три культурно-історичні пласти – прадавнє мистецтво, класичні та сучасні художні твори, і вони гармонійно співіснують. Наприклад, елементи трипільського орнаменту «оживають» на полотнах авангардистів. Архетипи немов переходять із роботи в роботу. Все це свідчить про тяглість і спадковість мистецтва», − зазначає Ольга Мельник, завідувач музейного відділу Мистецького арсеналу.
«Школярі» мали нагоду подивитися на такі унікальні речі, як музичні інструменти з Мізинської стоянки (Чернігівщина), золоті колаф і накидку знатної скіф'янки (ІІІ ст. до н.е.), херсонеські античні фрески, тисячолітні хрести-енколпіони, Кристинопільський рукопис ХІІ ст., картини Федуска, відомого за ілюстраціями Пересопницького Євангелія, елементи іконостасу із родового собору Кирила Розумовського та навіть скульптури Іоганна Пінзеля, врятовані від знищення.
«Більшість експонатів – це монументальність форм і смислів, − розповідає учасниця Літньої школи журналістики Ірина Лазуркевич. − Як на мене, серед усіх них саме скульптури Пінзеля – одні з найяскравіших наочностей тої величі, яку організатори виставки зробили лейтмотивом мистецького заходу. Особливо, зважаючи на те, що виставка приурочена 1025-річчю Хрещення Русі, а творчий спадок Пінзеля – це шедевр світового сакрального мистецтва. Експресивний маньєризм скульптора вдало згладжує м’яка текстура дерева. Та, зрештою, відвідавши виставку, розумієш, що не лише Пінзель достойний Лувра. Українська культура багатовимірна і неоднозначна. А такі заходи дають кожному можливість знайти свій вимір її трактування».
Не менш вражають полотна Олександри Екстер, Казимира Малевича, Марії Приймаченко, а також роботи сучасних митців, наприклад, вітражі Романа Мініна, «Рука, що благословляє» Степана Рябченка і темні силуети Гамлета Зіньківського з проекту «На пам'ять».
«Гармонія 1000 творів з історичних та археологічних музеїв заворожила багатогранністю мотивів та образів. Краса сучасного переплелась із нев’янучими відгомонами створеного колись. Як на мене, виставка «Велике і величне» дала змогу усвідомити, що нам, як українцям, є чим пишатися і є що шанувати», − ділиться враженнями «школярка» Анна Ставицька.
Хронологічно експозиція охоплює 5 тисячоліть – від доби палеоліту до сучасного постмодерну. Вона ілюструє лінію християнської думки, що завжди пронизувала український культурно-мистецький дискурс, а також звертає увагу на симбіоз традицій Сходу і Заходу, втілений в унікальних артефактах світового значення.
«Проект покликаний розповісти історію мистецтва у найширшому часовому зрізі, крізь призму духовності. Ми намагалися показати, яким чином прийняття християнства вплинуло на художню мову, розвиток стилю, врешті-решт, свідомість нації», − зазначає Олексій Ананов, помічник генерального директора Мистецького Арсеналу. За масштабом міжмузейної співпраці це, без сумніву, безпрецедентний проект в історії незалежної України.
Для учасників Літньої школи журналістики організували направду цікаву і ґрунтовну екскурсію. Здавалось би неможливо навіть побіжно осягнути такий історичний період, не те що роздумувати над долею кожного експоната. Проте пану Олексію вдалося завоювати увагу "школярів" та вербально повести їх стежками історії, акцентуючи на минулому найбільш знакових артефактів. "Школярі" вдячні за можливість стати частиною такої ексклюзивної культурно-мистецької події, як виставка "Велике і величне". Більшість навряд змогла б оцінити її, якби не участь у Літній школі журналістики. Правду кажуть: усе найкраще стається несподівано!
