Серед квітучих магнолій неквапливо гуляють гості свята. Хтось зодягнений за модою початку ХХ століття, хтось у джинсах і футболці. Лунає джаз, пари у блискучих костюмах танцюють електросвінг – суміш свінгу і клубних танців. З твідового велопараду «Ретро Круїз» перетворився на масштабний «фестиваль гарного смаку і добрих традицій».
Цього разу організатори підготували ярмарок з вінтажними капелюхами, окулярами і сукнями, старими книгами і вініловими платівками. Влаштували майданчик з лекціями і купу майстер-класів з танців: бугі-вугі, чарльстону, блюзу. Охочі могли зіграти у петанк – французький вид спорту, кидання шарів. Провели і традиційне чаювання о п’ятій вечора – як заведено у Великобританії.
Головні герої фестивалю – учасники твідового заїзду на велосипедах. До старту біля музею Великої Вітчизняної війни з’їхалися сотні людей. Одним з перших у ботанічному саду фінішував відомий художник Олександр Ройтбурд, який бере участь у фестивалі вчетверте. «Море вражень, все дуже красиво, - ділиться Олександр Ройтбурд. – Мій образ – як заявлено організаторами – з 1920-1930-их років. Брюки, френч та кепі підганяв по собі сам. Метелик, сорочку, жилет і туфлі придбав готові. Також організатори просили, оскільки сьогодні річниця катастрофи на ЧАЕС, приїхати з чорними стрічками – згадати про тих, хто рятував нас у Чорнобилі. Приколов собі таку стрічку та, чесно кажучи, не бачив нікого іншого з цією символікою».
Події у країні відобразилися на фестивалі. Біля входу люди охоче фотографувалися у старому «Віллісі» – американському армійському авто. Машину привезли київські військо-історичні реконструктори. Одна з них, Олеся Гончар, розповідає: «Цей «Вілліс» з американського військового табору. Машина повністю оригінальна, 1941 року, тільки трохи її поновили після покупки. Фотографується багато дівчат – це красиво, коли поруч із тобою сидить чоловік у формі». Справа у тім, що у «Віллісі» чатували хлопці-реконструктори, зодягнені, як американські сержанти.
Нескінченна черга вишикувалася до перукаря, яка робила жінкам зачіски у стилі 1930-х років – в основному, майстер укладала волосся пишними хвилями. У захваті від нових образів, гості фотографувалися в одній з декількох фотозон. Наприклад, поруч із величезними шкіряними валізами. Господарка цієї фотозони, декоратор Анастасія Вдовенко розповіла: «Валізи – з Радянського Союзу. Обклеїла їх вінтажними буклетами, щоб виглядали по-європейські. Взагалі, мені близькі тема і настрій фестивалю, я сама трошки «ретро». Мені до смаку романтичність цього стилю. Ретро – це завжди сукні, вишуканість. І у своїй роботі я поєдную старі і нові речі».
Деякі учасники готувалися до події місяцями. Журналістка Христина Абрамовська випадково потрапила на фестиваль минулої осені. Прийшла у джинсах, а навколо всі ходили нарядні – тож, закортіло також створити оригінальний образ. «Сьогодні я – стюардеса початку ХХ століття, у мене навіть є шинель», - захоплено розповідає Христина, на голові в якої – велика синя пілотка. Поруч крутиться її донька Аріадна у сукні у білий горошок і показує мамі на літак. «Півроку готувалися до фестивалю: дивилися різні образи в інтернеті, підбирали наряди, робили зачіски, - каже Христина Абрамовська. – Одяг для дитини треба шукати у дорогих магазинах, а дорослий може одягнутися й у секонд-хенді. Але цікаві наряди доведеться довго шукати».
Попри спеку, не знімає вовняного жакету Леонід. Чоловік одягнувся, як британський військовий лікар сил спеціального призначення початку ХХ століття. Між іншим, на святі Леонід не тільки учасник, а і медик. «Я – інструктор з тактичної медицини, - зізнається Леонід. – Довго збирав одяг, дещо купував на ринках, дещо – через інтернет. Образ повністю відповідає історичному зразку, я переглянув багато фотографій і документів. Зараз на мені спеціальний берет, жакет і моя гордість – шкіряні галіфе, реальні брюки 1940-1950-х років».
Британський авіатор часів Другої світової – такий бойовий образ створила організатор фестивалю Маріанна Факас. «В Україні неспокійно, і ми, любителі ретро, пам’ятаємо про це і завжди готові підтримати нашу країну», - ділиться Маріанна Факас. Організатор обіцяє, що тепер фестиваль проходитиме не раз на рік, як раніше, а раз на півроку – публіка просить. «Ми починали як велопарад в англійському стилі, який завершувався чаюванням. Зараз маємо великий фестиваль ретро-культури для усіх містян, - радіє Маріанна Факас. – Іноді страшно дивитися у майбутнє, а у минулому багато теплого і прекрасного. Ретро – не ретроградний рух. Ми дивимося вперед, але чтимо традиції». Тож, готуйтеся до наступного свята ретро восени.
