У Києві вшанували Василя Стуса

4 вересня 1985 року у карцері табору для політв’язнів у Пермській області РРФСР загинув український поет, перекладач і правозахисник Василь Стус. Учора у Святошинському районі Києва, на місці майбутнього скверу імені Василя Стуса, вшановували пам’ять поета. Зокрема, там відбулася меморіальна акція «Додай свою грудочку землі до кургану пам’яті Василя Стуса». Захід організували активісти Святошинських районних організацій «Зеленого світу», які вже сім років домагаються створення скверу імені В.Стуса на місці, де поет мешкав зі своєю родиною в 1965 — 1972 роках. (детальніше про це читайте у матеріалах «Дня»: «Сквер-тест» — «День» №60 від 5 квітня 2012 року; «Сквер Стуса: побоювання активістів справдилися» — «День» № 38 від 1 березня, 2013 року; «Сквер Стуса досі не створено. Триває судова тяганина» — «День» №23 від 8 лютого, 2013 року.).

Вшанувати пам’ять поета прийшли понад 200 людей. Була і молодь. Так, за підрахунками організаторів, покласти квіти і насипати землі до кургану пам’яті прийшли учні з 13 шкіл Cвятошинського району. Дехто зі школярів декламував вірші Стуса. «Я буду декламувати «На золоту солому», — розповідає «Дню» 11-класник Київської гімназії №287 Микита БЕРЕГУЛЯ. — Цей вірш показує ставлення поета до життя: він був дуже оптимістичною людиною».

Один з організаторів акції та ініціаторів створення скверу Віктор ТКАЧЕНКО пояснює: те, що «прийшли діти, це, звичайно, і заслуга громадськості». «Але, на превеликий жаль, ніхто не знає, де сьогодні є сквер Стуса. Всі плутають його з тим вирубаним сквером, який КМДА продала у приватну власність і призначила своїм рішенням сквер через дорогу», — додає він. За словами пана Віктора, організатори вирішили поставити пам’ятний камінь з написом «Сквер імені Василя Стуса» і насипати курган саме для того, щоб люди бачили, де територіально розташований цей сквер.

Участь в акції взяв і журналіст-мандрівник, автор «Дня» та «Людина року — 2010» за версією нашого видання Микола Хрієнко, а також політв’язень та публіцист Василь Овсієнко. «Для людей, а особливо, для молоді, потрібні взірці — хтось відважний, сміливий і морально бездоганний... Таким і був Василь Стус, оскільки все його життя було служінням і він розумів свою місію в цьому світі», — підсумував пан Василь.

ДО РЕЧІ

Учора у читальному залі Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки, що на пр. Шевченка, 13, відбулася демонстрація документального фільму «Василь Стус. Телепередача «Особливий погляд» (2009, ТVRip.). Показ проходив у рамках проекту «Історія в кадрі», який спільно організували громадський рух «Зарваницька ініціатива», Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» та ЛОУНБ. «Ми демонструємо українські документальні стрічки, які стосуються знакових подій і постатей в історії України, — пояснив «Дню» мету проекту активіст громадського руху «Зарваницька ініціатива» Юрій Антоняк. — У день пам’яті Василя Стуса, 4 вересня, звичайно ж, показ присвятили цьому видатному, можливо, найбільшому, українському поету ХХ століття... Недаремно ж його називають Шевченком ХХ століття». «Я приємно здивований, що цей фільм досі транслюють, — розповів «Дню» співавтор і ведучий фільму Олег Манчура, — позаяк створений він був чотири роки тому. Якщо фільм транслюють, то він досі є актуальним... Значить, нічого за ті чотири роки не змінилося. Бо, за великим рахунком, такі речі мали би бути частиною державної інформаційної політики, такі речі мали би бути у школах, бо зрозуміло, що легше сприймати історію не з книжок, не з розповідей учителів, а з візуалізації — вони мають бачити людину-подію... На мою думку, інформаційний простір України на сьогодні або вихолощений, або запарафінений примітивізмом. Більше того, українці досі дивляться на світ через чужі окуляри. Стус, напевно, є одним із тих, хто хотів поставити свої, українські, скельця в українські окуляри. На той час, нагадаю, точилася дискусія, чи присвоювати ім’я Стуса Донецькому університету, де він навчався... Ну, не присвоїли. Значить, нічого не змінилося».

Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів