Учора і сьогодні у Львові відбулася низка заходів з нагоди 71-ої річниці сталінської депортації кримськотатарського народу, яка забрала життя майже половини корінного народу Криму.
«Останні події в Криму, коли Росія анексувала півострів, знову поставили під загрозу долю кримських татар, – наголошували організатори львівських заходів, і це – Меджліс кримськотатарського народу, громадська ініціатива «Крим SOS», культурний центр «Кримський дім у Львові», громадська організація «Земляцтво кримських татар» і вся кримськотатарська громада Львова, чисельність якої – близько двох тисяч осіб. Активісти склали план заходів на 17 і 18 травня і запросили львів’ян, вимушених переселенців та гостей міста разом вшанувати пам’ять про цю трагічну сторінку в історії їхнього народу. У програмі – мистецький перформанс та відкриття фотовиставки художника Рустема Емінова у товарному вагоні зразка, у якому депортовували кримських татар, серія міні-лекцій «Депортація кримських татар – вплив на долі майбутніх поколінь. Ідентичність, культура, політика», акція «Запали вогник у своєму серці», показ художнього фільму про депортацію кримських татар «Хайтарма» («Повернення») і траурний мітинг до 71-ої річниці депортації.
«Ми, мешканці Львова, як ніхто розуміємо той біль, який переживають кримські татари, – зазначив на мітингу міський голова Львова Андрій Садовий. – В Галичині, важко знайти родину, яка би не зазнала біди у ХХ столітті: виселення, тюрми, табори, поневолення. Ми думали, що цей біль лишиться у минулому. Але не так сталося, і сьогодні багато кримських татар, мешканців Криму, покинули рідну батьківську землю. Так само, як сьогодні багато українців полягли у важкій війні, яка триває на сході нашої держави. Ми не знаємо цей замисел Божий, не знаємо, чому такі випробування лягають на наші плечі. Можливо, для того, щоб ми стали сильнішими, щоб зробили те, що мали зробити наші діди і прадіди. Але я знаю одне: якщо будемо разом, якщо будемо жити дружною родиною, здолаємо всі труднощі. У Львові завжди у мирі, у злагоді жили люди різних національностей, різних віросповідань. Я б дуже хотів, щоб той ваш біль в наших серцях і наш біль в ваших серцях, був синхронний. Тому що тільки разом, я свято вірю, здолаємо ту велику біду, яка є, і разом переможемо».
