Об одинадцятій вечора 11 квітня навколо Володимирського кафедрального патріаршого собору вже стояли люди зі святковими кошиками. Всередині храму також скупчилося чимало вірян, в основному – літні жінки у строкатих хустках. Але була і молодь, і родини з малечею. Хтось навіть заїхав до собору з коляскою. Одна бабця сіла на розкладний стільчик, який принесла з собою. Почалася Пасхальна служба.
За півгодини люди повністю зайняли собор. Хлопчик років десяти спочатку енергійно хрестився за всіма, близько півночі втомився: віддав матері куртку, а потім оперся на батьків і заснув. У соборі важко стояти, бо душно. Більшість вірян у храмі пильнують лише зі свічками, максимум – з невеликими пакунками.
Християни східного обряду відзначають Великдень (фото)
Раптом люди розступаються, влаштовуючи коридор у центрі храму. За п’ятнадцять хвилин цим коридором проходить Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, поруч з ним – Президент України Петро Порошенко з родиною. Починається Хресна хода навколо собору. Люди висипають на вулицю за Патріархом. Хлопчик, що заснув, прокидається. Ділиться з мамою враженнями: «Мені сподобалося. Я, правда, не всі слова зрозумів. Зате Порошенка бачив». Мама усміхається у відповідь.
На вулиці свіжо, перегукуються дзвони. Священнослужителі у білому вбранні роблять коло навколо Володимирського собору. На сходах храму процесія зупиняється. «Христо Воскрес!», – промовляє Патріарх Філарет. Його слова майже тонуть у дзвонах. Натовп гучно відповідає: «Воістину Воскрес!». Жінки у перших рядах вірян підспівують церковному хору. Великдень прийшов. Усі хрестяться, обіймаються, радіють.
Незабаром Патріарх, а за ним і громада, повертаються до собору. Тепер люди слухають Пасхальну ранню службу. Деяким парафіянам жарко, тому вони знімають верхній одяг. Близько першої ночі пролунало щорічне Великоднє послання від Патріарха Філарета. «Воскресіння Христове означає, що смерть у людській природі не перемагає. Воскресіння Христове стало запорукою вічного життя. У час смутку і скорботи, коли ми переживаємо смерть наших близьких, воскресіння Христове вселяє в наші серця велику надію. Воскресіння заспокоює нас і дає нам бадьорість і силу перемагати скорботу. Воскресіння Христове єднає живих і мертвих в єдину сім’ю», – йшлося у промові Його Святості.
У привітанні Патріарх Філарет зауважив, що Воскресіння Христове спонукає людей боротися з гріхом, у тому числі з корупцією. Також Його Святість нагадав, що 2015 року виповнюється 1000 років від смерті святого рівноапостольного князя Володимира, і цей ювілей в Україні святкуватимуть на державному рівні. Патріарх наголосив: «Цього року Україна святкує Воскресіння Христове в умовах неоголошеної війни на Донбасі. Але ми твердо віримо, що незабаром Господь пошле нам перемогу над агресором, бо з нами правда. А де правда, там Бог і перемога».
Близько першої ночі люди, особливо з маленькими дітьми, починають виходити з собору. Але багато хто лишається у храмі слухати службу далі. Навколо Володимирського собору людей побільшало. Парафіяни розклали паски і перемовляються. Дехто п’є каву – її продають із завбачливо незакритої машини. На парапеті сидять рядком декілька молодих пап зі сплячими малюками.
Розговорилися з Альоною Роман – студенткою університету фізичного виховання і спорту, легкоатлеткою. «Торік зустрічала Великдень у Скадовську, це – Херсонська область, я звідти родом. Було багато людей, як і тут. У Києві свячу паски вперше, і у церкву цю потрапила вперше. Мені подобається собор і атмосфера. Все на вищому рівні, – ділиться враженнями Альона Роман. – Після цієї церкви поїдемо з другом в інші – подивимося, як освячують паски у різних місцях. Взагалі, вперше пішла на Великдень до церкви у школі. Не те, щоб мені не сподобалося, але дуже змерзла тоді. Декілька років не ходила. Торік знов святила паски, цього року – мій третій похід. Останнім часом частіше ходжу до церкви, і не тільки на свята». За спостереженнями Альони, більше українців зараз відвідують церкву.
Микола, який святить паски у Володимирському соборі десять років, завважує, що людей зараз менше, ніж торік. «Може, бояться терактів? Та й починають святити цього року раніше, десь о третій ранку. У попередні роки о четвертій чи ще пізніше починали. Побоюються, бо неспокійно у країні», – гадає Микола. Чоловік народився у Вінниці, але доля давно занесла його до Києва. Працює прибиральником і пишається своєю роботою, бо чисті вулиці – радість для людей. До собору прийшов із дорослим сином, Великдень – родинне свято. Микола розмірковує: «Не думаю, що ставлення до віри в Україні змінилося. І віра не повинна залежати від чогось. Людина має по життю вірити у щось. Без цього і жити не можна. Тут таке діло».
Якісь парафіяни пильнують на зупинці останні автобуси. Хтось, навпаки, тільки чимчикує до Володимирського собору. За сотню метрів гудить якийсь ресторан. За півкілометра – церква, де знов дзвонять дзвони і святять паски. І усюди – перші бруньки, перша зелень, перші квіти. Весна. Оживання.
