Отже, перше вручення Національної кінопремії «Золота дзиґа» відбулося з належним пафосом і розмахом. Для цього створили Кіноакадемію, сформувавши її з представників індустрії та критиків, а вони, в свою чергу, проголосували в різних категоріях. Сама церемонія відбулася в дорогому київському готелі. Форма одягу обов’язково включала краватку-метелик. Статуетку виконали у формі дзиґи – очевидна відсилка до легенди українського і світового кіна Дзиги Вертова. Одне слово, майже «Оскар».

Ім’я першої лауреатки було відоме заздалегідь: Лариса Кадочникова отримала почесну статуетку за внесок у розвиток національного кіна. Акторка зазначила: «Я щаслива! Я вдячна всім кіноматографістам та хочу цю нагроду присвятити двом великим режисерам: Сергію Параджанову та Юрію Іллєнку».

Безумовним лідером вечора стала мелодрама «Гніздо горлиці» про поневіряння української заробітчанки в Італії, а потім на батьківщині: найкращий фільм, найкращий режисер (Тарас Ткаченко), найкращий актор (Віталій Лінецький, посмертно, приз отримав син актора), найкраща акторка (Римма Зюбіна), найкращий актор другого плану (Микола Боклан), найкраща акторка другого плану (Наталя Васько).

Історичній драмі «Моя бабуся Фані Каплан» дісталися нагороди  в номінаціях «найкращий сценарист» (Олена Дем’яненко й Дмитро Томашпольський) і «найкращий художник-постановник»  (Олександр Батенєв і Сергій Бржестовський).

Команду стрічки "Жива ватра" (режисер Остап Костюк) відзначено в категоріях «найкращий оператор-постановник» (Микита Кузьменко, Олександр Поздняков) і «найкращий композитор» (Алла Загайкевич).

«Головній ролі» живої легенди неігрового кіна Сергія Буковського дісталася «Дзиґа»  як найкращому документальному фільму.

«Микиту Кожум’яку» режисера Манука Депояна та продюсерів Дмитра Белінського, Ігора Роми й Ірини Манжосової кіно академіки визнали найкращим анімаційним фільмом, а трагікомічну мініатюру  «Кров’янка» (режисер - Аркадій Непиталюк,  продюсер - Максим Асадчий) - найкращою короткометражкою.

Перемога україно-італійської ко-продукції «Гніздо горлиці» представляється закономірною: з усіх номінантів в категорії «кращий фільм» у цієї картини найсильніший акторський склад, а також є деяке визнання за кордоном. Інша справа, що в цілому стан нашого ігрового кіна незалежно від бюджету, призів і акторів залишає бажати кращого. Та ж ситуація з анімаційним фільмом - нагородили «Микиту Кожум'яку», оскільки більше особливо не було кого. Але треба, врешті-решт, з чогось починати.

Взагалі, дуже помітно, наскільки наша документалістика випереджає так зване художнє кіно. По-хорошому, «Головну роль» Буковського треба було висувати і відзначати саме як найкращий фільм узагалі – бо він таким і є, бо зроблений настільки майстерно і глибоко,  що в цілому перевищує дефініції «ігровий/неігровий».

Алла Загайкевич, Микита Кузьменко та Олександр Поздняков так само заслужили свої «Дзиги», адже багато в чому їхніми стараннями «Жива ватра» втілилася як справжня аудіовізуальна поема про життя вівчарів-гуцулів.

Наостанок повторюся: з масштабами і пафосом в нової кінопремії все добре. Залишилося тільки регулярно знімати фільми, які не соромно було б нагороджувати, і тоді, можливо, "Золоту Дзига" уникне долі попередньої аналогічної премії "Арсенал", яка тихо зникла за лічені роки.