У будь-якому суспільстві прості люди повинні жити наперекір існуючому порядку речей
Джордж Оруелл, англійський письменник

Людмила Засєда

Twitter: 

Статті автора

01/19/2018 - 12:03
Біле полотно — це вже картина, хоча  якийсь усезнайко обов’язково зауважить, що художньої цінності вона не має, і ніби подумки поставить свій штамп — вивозити дозволено, милуватися теж, розчулюватися і поготів. До того ж іміджеві чуйної КОНТОРИ (зауважте — всі букви...
01/12/2018 - 10:28
Як же бажано і принадно мати рятувально-пакувальний футляр для свого життєрадісного фасаду. Щоправда, виказує грим, він часом настільки млявий, що надрив, замаскована депресія вимученою посмішкою не перекривається навіть через екран. Жадібний нюх до різних віянь і акцентів теж не хоче маскувати...
12/22/2017 - 10:33
Повз цей антикварний магазин пробігаю у справах майже щодня, він ніби під ногами. Звично обмацую поглядом через скло світлий елегантний інтер’єр, де все роками на своїх місцях, багато що з настінного бажане, але якось відсторонено. Та все ж шкідлива звичка зазирати через вітрину, схоже, вже...
12/01/2017 - 11:48
Вранці спробувала сформулювати питання до самої себе: що мені сьогодні принесе задоволення?.. Відповідь чомусь не фіксувалася, а позначати дуже чітке невиразне відчуття від майбутнього зобов’язання просто не хотілося. Знала, що трудодень свій виконаю з того, що потрібно, але хотілося чогось...
11/24/2017 - 10:42
До чого ж цікаво вдивлятися у вулицю похмурим листопадовим днем, та ще й під дощем. Буває навіть більш захопливо, ніж соковитим, самовпевненим від власної краси, літнім або весняним днем. Якщо не прикривати очі парасолькою, змокріле місто прочинить свою пікантність, ледь підійме вуаль із туману,...
11/17/2017 - 14:01
Намертво зафіксовані брови на нерухомому лобі чомусь збивали пустотливий настрій. У маленькому кафе, яке, звичайно, має свою назву, але наша зграйка друзів звикла називати його просто «штрудель», за столиком навпроти, сиділи пані, що так безглуздо зістарили себе багатошаровим макіяжем і...
10/27/2017 - 11:14
Мокра брущатка, відверта прохолода, в яку ще не віриш, навіть в останні дні жовтня, все думаєш — побурчить осінь, пожартує і знову обійме бабиним літом, хай і з кризисним апетитом, але все ж таки, приголубить ще під завісу. Скільки разів так обманювалася, ніби не знаю, що в Indian summer...
10/20/2017 - 10:59
Можливо, через теплий туман, передвісник нашого нового бабиного літа, але того ранку, у годину пік, у вагоні тролейбуса стояла задуха, як у старій сумці. Обличчя пасажирів не були ані особливо сумними, ані грізно-похмурими чи явно сердитими. Все було набагато гірше — вони були ніякими. Ніби...
10/13/2017 - 12:00
Коли ми втомилися від стихійного хороводу в dress-sharing (обміну речами), що випадково виник після недільного родинного сніданку, ніби жартома, але, як вийшло по ходу п’єси, насичуючись нашою прагматичністю групового аналізу гардеробного активу, зізналися відверто одне одному —...
10/06/2017 - 11:29
Нас познайомив банановий хліб, яким мене дуже вчасно і доречно пригостили. Спочатку зачепила назва, яка, не гаючи часу, відразу почала розшифровувати рецепт, а спробувавши, реакція підказала — хочу. Навіть через фото в інтернеті легко уловлюєш старанність, педантичну акуратність і молодість...

Сторінки