Маркіян Камиш

Роман "Тест на каяття" Свейлеха Халіля, український переклад якого вийшов у видавництві "Нора-Друк", став для мене сюрпризом. Відкриваючи книгу звідти підсвідомо завжди очікуєш чогось на зразок "зошитів" Літтела або книги "ІДІЛ. Армія терору" Майкла Вайса і...

Національний центр Олександра Довженка набирає обертів і кількість хіпстерів на квадратний метр біля моєї рідної метро “Голосіївська” – невпинно збільшується з кожним місяцем.  І не просто так: окрім чудового притону електронно-музичних ансамблів пісень і плясок, в цьому...

Після фундаментального запою, в якому ранок попереду зубної пасти, незмінно починався зі спирту — емоції притупляються, а відчуття кольору злітає до гірських піків, верхівками яких насвистує шалений вітер.Я тиняюся незасіяними полями життя, здебільшого, спустошений: змінюю ресторани, локації...

Два тижні я не бачив людей, окрім касирок у нічному маркеті і бомжів на світанку в парку, а тепер от — вони. Варто було земній кулі набрати обертів і розігрітися як слід: акумулювати грозові хмари і назбирати косяки комарів у німб тропосфери — відразу з’явилися французи і потягли...

Приспані першими натяками весняного тепла, ми плетемося на залізничний міст через річку Прип'ять, час-по-час спотикаючись у темряві, та все одно не вмикаючи світла. Очі наші злипаються від утоми, а вогні атомної станції на ґоризонті – то справжня оаза електросяйва у неозорій пустелі...

Я тут задрімав недавно на автобусній зупинці славного села Оране. Якраз на перехресті, де одна дорога веде на північ до воріт Зони, а інша – упирається в болотисті води безкрайого Київського моря трохи східніше.Вони оточили мене, поки я спав: закрив очі – переді мною порожньо було, сама...

Я знову тут – завис між вогнями вечірнього Києва і темрявами нічної Прип’яті, застряг у холодних сутінках Іванкова, які сліпуче березневе Сонце розігріти поки не здатне. Якось давно я виходив із Зони, натомлений і запрілий, і підкупив Погранця. Ми обмінялися телефонами і, буває, лупимо...

А я – залякував їх заметами, смертельним холодом і пасмуром суворої поліської зими. Хоча, лапландців складно налякати такими речами. Знаєш, кажуть, нічого ми не боїмося. З нашою тундрою, вічною мерзлотою, лишайниками, вгашеними оленями і отруйними полярними сяйвами – ми просто не здатні...

Кафе “Загадка” – піт-стоп на околицях Іванкова, останній прихисток перед ривком на Чорнобиль, придорожній бар, потоплий в пюре, квашеній капусті і кислому пиві. Занесене снігом захолустя, поряд з яким лише кантора дальнобоїв, безкрає поле і труба ТЕЦ на ґоризонті,  дим із...

Ще кілька років тому, очільник комісії з моралі, лисий дядечко в окулярах, чимось так зрадливо схожий на Гіммлера, на повному серйозі проголошував з телевізора таке: "Ми маємо намір забороняти комп'ютерні ігри, проводити просвітницьку роботу з дітьми і батьками, виносити попередження суб...