...Дві труни, мов два човни, тихо й повільно пропливали повз Лідію Павлівну. Вода навколо — скільки око сягає — чиста й спокійна. Але хто це в дивних домовинах? Не втрималася, щоб не зазирнути. Й відсахнулась, ніби струмом уражена: і в першій, і в другій — риси рідного обличчя, 36-річного сина...