«Христос один раз умирав. А тут — сто разів. Тисячу.
Умирав — і не вмер. Тисячу смертей на одного — чи не забагато, Доле?»
У начерку своєї так і не закінченої автобіографії
Тарас писав: «Поезія — це Доля. Гірка доля. Це Судьба. Це вирок. Поезія
— це щось неминуче. Як Смерть. Як не втечеш від смерті...