26-річна Валерія живе в Києві, працює фотографом, любить подорожувати, а віднедавна вирішила розмовляти українською мовою, хоча її рідна мова – російська. Валерія народилася в Луганській області, в одному з тих міст, які нині перетворилися на гарячу точку. Вона росла і ходила в школу там, де сьогодні ходять озброєні бойовики, а під кулі потрапляють і місцеві мешканці, і українські військові. Власне до них вона і звертається – до мешканців свого міста, своїх друзів, однокласників, вчителів і сусідів – не підтримувати бойовиків, не виходити живим щитом, не шкодити українським військовим… Адже невдоволення владою – це не причина ділити країну, розпочинати війну і вбивати. Валерія також звертається зі словами підтримки і подяки до української армії, і сподівається, що скоро всі у східних областях зрозуміють, що українські військові прийшли захищати людей і цілісність країни, а ще –зупинити терористів.
«Єдина наша надія на мирне життя в майбутньому – це українська армія, яка повстала з попелу за останні місяці. Наші солдати – такі ж люди, як ваші колеги, чоловіки і брати. Ще місяць тому вони не знали, що таке стріляти. А сьогодні жорстокість ворога змушує їх вбивати, захищаючи батьківщину. Прошу вас, не думайте про них погано, вони – наша перша і остання надія на мир, навіть якщо ви не розумієте цього поки з якихось причин», – звертається вона до жителів східних областей.
Сьогодні в новинах можна часто побачити людей, які вимагають почути Донбас. Але чи чує Донбас себе сам? Чи прислухається, щонайперше, до бажань, просьб і вимог своїх людей? «День» регулярно оновлюватиме на сайті відеозвернення як відомих людей, так і просто небайдужих українців родом з Донбасу. Вони звертаються до своїх і сподіваються, що їх почують і зрозуміють.
Якщо ви приїхали зі східних областей і хочете звернутися до своїх співвітчизників або висловити слова підтримати українській армії – звертайтеся до редакції «Дня».
Марія СЕМЕНЧЕНКО, «День»