Сковородинівка на Харківщині – справжня «мекка» для шанувальників філософії Григорія Сковороди. У цьому селі, що в часи мислителя мало назву Іванівка або Пан-Іванівка, Григорій Савич перебував наприкінці свого життя. Тут він творив під відомим ще зі шкільної літератури дубом, тут помер і був похований. Тут його прах покоїться донині.
Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди, створений 1972 року, напевно, один із найбільших та найбагатших в Україні серед присвячених мислителю. Його експозиція, оновлена 2007 року, розмістилася у затишних кімнатах гостьового будиночка на території колишнього маєтку Андрія Ковалівського. Цього нащадка козацького сотника Сковорода, за словами співробітниці музею Олени Рибки, називав «першим й останнім другом». Саме у гостьовому будиночку зупинявся Григорій Савич, коли двічі, у 1790-му та 1794-му роках, приїздив до Пан-Іванівки.
У колекції музею – автентичний, як стверджують співробітники, одяг Сковороди, його скрипка та годинник. Збереглися також кімната, де помер мислитель, і його надмогильна плита з відомим висловом «Світ ловив мене, та не впіймав». Утім, Сковородинівку сміливо можна назвати музеєм не лише Сковороди, а й філософії загалом. Адже тут зберігаються видані у XVII, XVIII століттях праці Горація, Овідія, Спінози, Руссо, Декарта та інших європейських мислителів. Та й енергетика цього місця сприяє внутрішньому заглибленню.
Незабаром читачі «Дня» зможуть віртуально відвідати Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди, а поки пропонуємо вам кілька фото місць, де, безумовно, ступала нога творця філософії серця.
Вікторія СКУБА, фото Артема Жукова, "День"