Кожне національне письменство, годуючись помітними і непомітними впливами од інших письменств, все-таки органічно переробляє й перетворює їх і виявляє тим натуру даної нації, її ідеали й змагання, її інтереси й потреби.
Сергій Єфремов, український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик

Той, хто бачив війну

Андрій Цаплієнко: «Українські війська готові до наступальних дій»

Війна часто розкриває людину і суспільство з неочікуваних сторін. Спільний знаменник воєнного конфлікту, який, після перетину точки неповернення, плавить і цінності, і оцінки, як правило один — зіткнення інтересів. Різний зміст суб’єктності держав, культур і навіть цивілізацій неодмінно породжує різного роду тертя, коли постає питання або співіснування, або непримиримості. Природним чином мирні люди уникають таких конфліктів стаючи біженцями. Військові і військові журналісти ж навпаки пірнають у глиб протистоянь, стаючи не просто свідками й учасниками, а й джерелом інформації про те, що відбувається на вістрі таких зіткнень. Вони доносять нам образ війни через свою оптику — чи то пропаганди, чи то правди.

Колумбія, Непал, Ірак, Афганістан, Південна Осетія, Македонія, Кашмір, Ліберія — це ті, як прийнято казати, «гарячі точки», події в яких висвітлював український журналіст Андрій Цаплієнко. З 2014 року йому доводиться писати й знімати про війну, яка торкнулася його власної країни, свого народу. В такій ситуації важко не бути суб’єктивним. Але в тому-то й річ, що саме професійна об’єктивність тут конче необхідна, адже лише так можна ставити точні діагнози від яких залежить потім і перебіг боротьби з агресивною хворобою. Тим паче, коли таким убивчим вірусом є одна з найпотужніших у світі «імперій зла» протидіяти якій необхідно не лише фізично, а й інформаційно, відштовхуючись від засад національної ідентичності і державної суб’єктності.

Про це «День» поспілкувався з українським журналістом, військовим кореспондентом, телеведучим та автором книжок Андрієм ЦАПЛІЄНКОМ.