Чорнобиль душі нашої

Реальність нашого сьогодення з його кризовим екологічним станом, спричиненим наслідками Чорнобильської катастрофи, змушує визнати екологічне знання, екологічну свідомість людей важливими умовами безпеки держави, оскільки саме від цього зараз залежить виживання українців як нації. Нескінченна множина індивідуальних життєвих шляхів людини завжди вимагає співвідносити їх із природними ритмами Всесвіту, бо лише такий розвиток людського організму гарантує його стабільність. Зведення поняття «природа» до «навколишнього середовища» — це наслідок соціокультурної і економічної діяльності людини, головним чином наприкінці ХХ століття, що призвело до порушення природного ходу розвитку через орієнтацію на суто прибуткову господарську діяльність, до незворотних за своїм характером процесів дисгармонії стосунків між Людиною і Природою.

ЛЮДИНА, ЗА ВЕРНАДСЬКИМ, МАЄ КОСМОПЛАНЕТАРНУ СУТНІСТЬ

Володимир Вернадський умовно поділяв усе матеріальне на планеті на кістяну (неживу) і живу матерію, якою вважав біосферу. «Закон всесвітнього тяжіння і загальної інформаційної взаємодії є основою існування «Всесвіту», — відзначив він». Отже, все живе — це єдина в інформаційному відношенні система, в якій всі елементи тісно взаємодіють між собою. Принцип загальної інформаційної взаємодії випливає із вчення В. Вернадського про біосферу нашої планети, як єдиного живого космічного організму.

Людина, людство в цілому — це вища форма живої речовини на планеті Земля. Із появою Людини на Землі з’явився новий інформаційний простір із своєю польовою організацією. Жива речовина енергетично виступає в природі на перше місце. Важливим моментом є те, що жива речовина на Землю привнесена із глибин Космосу у вигляді не білково-нуклеїдних молекул, а у формі постійно діючих у всесвіті біологічних полів. Функціонування цих полів таке, що живі молекули формуються скрізь, де для цього є необхідні умови — енергія, інформація і матеріальний субстрат.

Наша Земля являє собою живу сутність. Вона одержує не лише сонячне світло, а й життєві потоки космічної енергії Всесвіту, які впливають на життя самої Землі і всіх її мешканців. Великий філософ давнини Платон із посиланням на своїх попередників писав, що Земля схожа на шкіряний м’яч, зшитий із 12-ти правильних п’ятикутників і 20-ти рівносторонніх трикутників. Стики, вузли з’єднань цих геометричних фігур являють собою енергетичні центри або чакри землі — за аналогією до чакр Людини.

За даними московських дослідників, така система чакр Землі справді існує, причому частина з них приймає енергію Космосу (так звані світлі чакри), а частина віддає земну енергію, або темні чакри. Виявляється, що великі цивілізації розвивались у області саме цих енергетичних чакр. Головна енергетична вісь землі проходить через Північний і Південний полюси таким чином, що через Північний полюс входить енергія Космосу, а через Південний — виділяється «відпрацьована» енергія Землі.

Крім цього, Земля дихає з характерною ритмічністю і періодичністю, які, в свою чергу, залежать від часу доби, сезону року і географічної широти. Глибокий і повноцінний подих Земля робить на сході Сонця, коли із жадобою поглинає світлу космічну енергію. Це проявляється в розширенні границь світлих комірок (чакр) і стискування темних. Далі слідує не менш потужний видох, далі настає ритмічне дихання аж до часу заходу Землі, і всі мешканці Землі одержують благодатну енергію Космосу і Сонця. Вночі ці потоки істотно слабшають і ніби все завмирає до наступного ранку. Отже, Земля дихає як жива сутність, поглинаючи життєдіяльну енергію Космосу і виділяє надлишкову внутрішню енергію.

МИ — СКЛАДНА КОПІЯ КОСМОСУ

Дихання Землі однозначно специфічно реагує на всі події, які відбуваються в навколишньому просторі. Доктор геолого-мінеральних наук І. Яницький писав: «Носій нашого життя — Земля — жива сутність, гранично енергонасичена і високоорганізована система, яка посідає в космічній ієрархії набагато вищий, ніж людина, рівень». Розглянемо роль і значення Людини в еволюції живої Землі, виходячи з того, що Людина — це складна копія Космосу, який породив його.

Вчення В. Вернадського веде до усвідомлення геологічної ролі людського розуму, до перетворення біосфери в сферу вселенського розуму, тобто в ноосферу. Конкретним проявом ноосфери в нашому повсякденному світі є численні парапсихічні явища, що пов’язані з так званим інформаційним полем. Цей термін є синонімом існуючого поняття «Вселенський розум». Людина і Всесвіт — це два нерозривні поняття, як крапля води в океані нерозривна з океаном. Велика помилка уявляти структуру людського організму, який є біооб’єктом Космосу і Всесвіту, лише як сукупність матеріально фізичних сполук, тобто як фізичне тіло. Говорячи про людський організм ми маємо на увазі дві структури — фізичне тіло і польову структуру, що є результатом живого. Релігія стверджує, що людина — це тіло, душа і дух як триєдине, неподільне. Знову ж таки В. Вернадський вважав, що людина — це квантова система, водночас — це тіло і польова структура. Не вдаючись в деталі тонких структур полів людини, підкреслимо ту обставину, що лише в неподільній єдності тіла і свого поля (душа, дух) людина гармонійна, рівноважна з Природою, здорова й екологічно стабільна. Будь-яке порушення цих двох начал природи людини, веде в першу чергу, до порушення рівноваги Людини й Природи, і до появи різних негативних польових рис Людини, до її захворювання, що, в решті-решт, веде до зникнення фізичного тіла з Планети.

Важливим питанням для Людини є те, для чого Людині дано земне життя. В резюмованому вигляді призначення людини на Землі сформулював академік Російської Академії медичних наук К. Судаков: «На наш погляд вона (людина) сотворена для того, щоб опрацьовувати та збагачувати Вищі системи. Але тут йдеться про опрацювання на інформаційному, духовному рівнях. Запитаєте: для чого? Для створення нових космічних систем. І ми самі того не відаючи, створюємо. Це наша скрита еволюційна робота. Фігурально кажучи, створюється «загальний — глобальний космічний мозок». Це також означає необхідність духовного розвитку людини на Землі, що можливо лише шляхом еволюції свідомості». Отже, людина як триєдина сутність приходить на Землю з метою еволюції своєї свідомості. Володіючи здатністю мислити, людина може діяти у всіх доступних йому світах.

ГОРЕ ВІД РОЗУМУ

Сьогодні у людини повністю сформувалось четверте начало — інстинктивний розум і закінчується розвиток п’ятого начала — інтелект, до того ж починається розвиток шостого начала — прозріння. Інтелект має великі заслуги в розвитку цивілізації, науки, культури. Проте він має дуже великий недолік в тому, що у міру свого розвитку починає вважати себе вищим началом самого себе. Виходячи з цього, людина сподівається своїм обмеженим розумом, розвиток якого, до речі, в останні роки сповільнюється, принаймні в нашій країні, осягнути явища, які виходять із вищих світів.

Через розрив зв’язку із вищим гальмуючим началом людина розвиває в собі найгірші з особистих рис, закладених в інтелекті: потяг до роз’єднання, відособленість, самотність, егоцентризм і егоїзм, нетерпимість до чужої думки, жадоба до протиріччя, антагонізму. Сучасний світ гине через надмірний розвиток інтелектуального розуму, від переважаючої над духовністю розсудливості. Здатність прозріння, або можливість користуватися надсвідомістю сьогодні доступне лише обмеженій кількості людей, високо духовним. Основним критерієм рівня духовності людини є його безкорисність і чим вона вища, тим вищий духовний рівень.

Людина як частина Космосу повинна підпорядковуватись лише Космічним законам розвитку. Те, що зараз відбувається в суспільстві, це своєрідний «чорнобиль» духовності нашої, коли все в суспільстві підпорядковане так званій ринковій економіці, найголовнішим завданням якої є продати товар як найдорожче при мінімальних затратах на якість. Основа нашого морального вбивства — не лише матеріальне, гроші, а й безвідповідальність. Майже всі наші батьки в глибині душі думають, що їхніх дітей мине лихо, пов’язане із духом споживання. Парадокс — несвідомі й безвідповідальні дорослі сподіваються на свідомість дітей, яких вони й виховують (!). Результати не забаряться проявитися. Наприклад, спочатку курили лише мужчини, далі жінки, потім дівчата, а тепер і діти... Чому виховують наших дітей усі ЗМІ?

ПРИЧИНА ВИМИРАННЯ НАЦІЇ — БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Ми є свідками трагічного феномена свого розвитку — вимирання нації, головною причиною його є безвідповідальність, духовний чорнобиль наших душ. Всі негативи суспільства, особливо у ставленні до дітей, — це результат безвідповідального, бездушного ставлення кожного до свого життя, до життя ближнього і, на жаль, до життя своїх дітей.

Сучасна медицина, яка забула Бога, створила суспільство, в якому на словах прославляються одні цінності, а на справді правлять інші. Ті хвороби суспільства, свідками яких ми є сьогодні, а це злочинність, наркоманія, проституція, соціальні катаклізми, забруднення довкілля, війни та інше, це все результат того, що людина, говорячи про одні цінності, насправді керується іншими.

Створюючи суспільство, людина в його основу закладає свої хвороби. На жаль, в часі дисгармонія людини і суспільства постійно наростає і розширюється. Особливо це яскраво видно у всі післячорнобильські роки. Катастрофа на Чорнобильській АЕС, — це не лише глобальна екологічна катастрофа довкілля, а й катастрофа в екології душ наших, катастрофа моральності, духовності нашої. Утворилося ніби замкнуте коло — людина заражує своїми хворобами суспільство, а суспільство прищеплює свої негативи дітям. А дітям, як і раніше, і особливо тепер — потрібен шлях лише до чистоти, до доброти, до духовності, а не шлях в нікуди.

Сучасна людина стала неповноцінною, оскільки вона не здатна бути цілісною й гармонійною. Дисгармонійно побудований її внутрішній світ, її система цінності, дисгармонійні його ідеї, цілі, бажання, думки і, в решті-решт, дисгармонія править нею. Варто нагадати слова апостола Павла в своєму Посланні до римлян: «Доброго, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. Якщо ж роблю, чого не хочу, уже не я роблю, а живучий в мені гріх». З цього приводу Аристотель також писав: «Якщо ми йдемо в знаннях уперед, а в моральності назад, то ми йдемо не вперед, а назад». Вдумаймося. Однак самовпевнено вважаємо себе досконалими людьми...