Книга «Україна проти Москви. 1917 рік» Олександра Шульгина українською в Україні

Здатність спільноти почути і дослухатись до своїх достойників, вчитись на помилках попередників і вміти адекватно відповідати на виклики доби завдяки засвоєному досвідові є чи не найбільшою мудрістю нації. Та щоб такий процес відбувся інколи потрібно громадянам «перевідкрити» співвітчизника-інтелектуала, повернути його до кола власної культури. Особливо, коли повернення довгі роки колоніальної залежності було неможливим, як то і сталось із видатним українським політичним та громадським діячем, державником, дипломатом, першим Міністром закордонних справ Української Народної Республіки (УНР), істориком і публіцистом Олександром Шульгиним та його творами.

Сьогодні він повертається в Україну зі своєю книгою «Україна проти Москви. 1917 рік» українською мовою, презентація якої відбулася 17 квітня 2024 року у Музеї книги і друкарства України за підтримки дирекції музею та модерацією завідувачки науково-експозиційного відділу пані Марії Гринько.

Значна кількість присутніх на заході підтвердила значимість цієї роботи для української спільноти та зацікавлення тими проблемами, якими переймався й автор на сторінках власної розвідки майже 90 років тому.

Презентували спільноті книжку Олена Леонтович – племінниця Олександра Шульгина, перекладачка; Богдан Червак – перший заступник голови Держкомітету телебачення та радіомовлення України, Голова ОУН; Валентина Піскун – докторка історичних наук. професорка; Ігор Гирич – доктор історичних наук, член-кореспондент УВАН (США), дійсний член НТШ.   

Ця важлива подія відбулася завдяки насамперед перекладові твору з французької непересічною особистістю письменницею Оленою Леонтович. Під час презентації пані Олена дуже цікаво розповідала про те, як до неї прийшло рішення перекласти для сучасних українців роботу «L’Ukraine contre Moscou (1917)», видану її дядьком Шульгиним у Парижі у далекому 1935 році. Про це йдеться й у передмові до книги, написаній Оленою Леонтович: «А сталося так: у перші дні після 24 лютого 2022 року раптом я побачила внутрішнім взором ніби на екрані слова Україна проти Москви. Та це ж, одразу подумала, назва книжки мого дядечка Олександра Шульгина, знайома мені ще з 90-х років (адже доти ніяких відомостей про його діяльність, а до певного часу і про нього самого в родини з відомих причин не було). Моментально зародилася думка про переклад» (з передмови Олени Леонтович «Рідне слово здалеку в просторі і часі почує Україна» до книги Шульгина «Україна проти Москви. 1917 рік; видана в Україні в 2023 році).

Книга побачила світ у 2023 році в серії «Бібліотека наукового шорічника “Україна дипломатична”». Випуск 31. Засновник серії Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв, Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України», Історичний клуб «Планета». Видання рекомендовано до друку за рішенням Вченої ради Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Передмова та коментарі докторки історичних наук Валентини Піскун.

Робота Олександра Шульгина «Україна проти Москви. 1917 рік» є на диво актуальною для воюючої української спільноти. І не лише тому, що у ній представлено унікальний досвід активного і мислячого учасника подій. Сьогодні ця книжка «працює» як приклад адвокації України у світі, такої нагальної проблеми і тепер, як і у ті далекі роки першої чверті ХХ ст., у тридцяті, сорокові, зрештою, усі роки ХХ століття. Потреба бути почутими та сприйнятими світом для України та українців, на жаль, залишається надзвичайно гострою і сьогодні.

Сам автор так визначив сутність своєї праці: «Цю книжку присвячено великому і зворушливому періодові нашої історії: 1917-й – рік проголошення незалежності України; це рік, коли було закладено основи її нової історії. На момент написання цих рядків незалежність України ще не є доконаним фактом. Але її відродження в ХІХ-ХХ століттях, великі події 1917-го року воскресили вільну душу українського народу та відновили прямий зв’язок між нашим часом і часом наших великих гетьманів ХУІІ і ХУІІІ століть».

Олександр Шульгин осмислює на сторінках видання і свою місію щодо України в Європі: «Я прибув у складі української делегації на мирну конференцію, і важка відповідальність, що лежала на мені, не дозволяла безтурботним поглядом туриста споглядати жваві вулиці та пам’ятники французької столиці» (c.19). Йдеться про так звану «конференцію переможців», Паризьку мирну міжнародну конференцію (1919-1920 роки) проводили держави, які перемогли у Першій світовій війні (1914—1918 роки). І як же гірко на фоні загальної радості звучать слова Олександра Шульгина про Україну: «Поки на Заході відновлювалося життя, зосталися народи, для яких війна ще далеко не завершилася, і випробування тільки починалися, навіть сама Голгофа… Я приїхав сюди захищати на конференції переможців один із цих народів… Крізь паризький туман бачив тінь закривавленої України…».

Як часто в сучасній воюючій Україні хочеться повторити ці слова нашого видатного земляка! Як і наступні роздуми: «Довоєнні упередження залишалися, незважаючи на нові принципи, так урочисто проголошені світові. Так само, як у Середньовіччі Римська імперія зберегла свій колишній престиж, Російська імперія досі впливала на Європу своєю занепалою величчю. Ореол панування царів продовжував засліплювати людей… Ця держава-чудовисько, яка захопила одну шосту частину світу і складалася з абсолютно різних народів, була приречена на переворот: і що довше він триватиме, то буде страшнішим і невиправним».

Сучасні українські дослідники-історики та політичні аналітики можуть підписатися і під наступними рядками Олександра Шульгина: «Ми вважаємо,… що біда Росії є лише результатом її імперіалізму. Цар навантажив на хоч і міцні плечі цього народу тягар, який перевищує його моральні й фізичні сили. Він повинен відмовитися від панування над іншими народами та їхніми територіями. Він має навести лад у власному будинку. У прагненні тримати інших у рабстві росіяни самі стали рабами то царизму, то більшовизму».

Сучасній Україні потрібні такі події, як повернення на Батьківщину її видатних синів і їхніх творів саме у цей жорстокий час випробувань нації, країни та держави на міцність. А ще потрібна незламна віра в українську Перемогу! І знову звернемось до слів Олександра Шульгина: «Коли впертість народу доблесна, не треба боятися за його майбутнє: Україна буде вільною і незалежною»!

Так! Україна буде вільною і незалежною!

Ірина Грабовська